Це вражає! Метеорит, знайдений у Сахарі, виявився "шматочком" втраченого світу

Учені заявили про те, що рідкісний метеорит, знайдений у пустелі Сахара, є першим незаперечним доказом існування втраченого світу. Ймовірно, його розміри були порівнянні з Місяцем, він існував лише через кілька мільйонів років після появи Сонячної системи, повідомляє Space.com, передають Патріоти України.

Метеорит відомий як Північно-Західна Африка (NWA) 12774. Це камінь вагою близько 454 грамів, виявлений у пустелі Сахара 2019 року. Вчені класифікують його як ангрит, рідкісний тип метеоритів, що входить до числа найдавніших вулканічних порід Сонячної системи. За словами дослідників, NWA 12774 зберіг незвичайну хімічну сигнатуру, яка передбачає, що деякі з найбільш ранніх світів Сонячної системи розвивалися інакше, ніж інші кам'янисті планети.

"Матеріали, з яких утворилося батьківське тіло ангрита, принципово відрізняються від компонентів Землі та Марса. Ці метеорити зберегли свідчення зовсім іншого шляху розвитку ранніх планет", - заявив провідний автор дослідження Аарон Белл, геофізик з Університету Колорадо в Боулдері.

Науковці виміряли вміст найдрібніших радіоактивних елементів, які діють подібно до природного годинника, і з'ясували, що ангрити утворилися поруч із молодим Сонцем понад 4,5 мільярда років тому. Тобто, вони зберігають цінні відомості про те, як формувалися та еволюціонували планети. Ангрити також надзвичайно рідкісні: з понад 80 000 метеоритів, знайдених на Землі, на цей тип припадає лише 68.

Загадковим їх робить склад: на відміну від Землі, Марса та більшості інших кам'янистих світів, ангрити містять дуже мало кремнезему - основного компонента планетної кори в усій Сонячній системі. Через цей незвичайний склад вчені довгий час припускали, що вони походять від відносно невеликого астероїда.

Але вивчаючи NWA 12774, вчені виявили кристали клинопіроксена, які були "винятково багаті" на алюміній — характерна ознака того, що порода утворилася під величезним тиском.

Відновивши умови, за яких утворився метеорит, дослідники виявили, що для утворення мінералу був потрібен тиск щонайменше 17,5 кілобар, що більш ніж у 17 разів перевищує тиск на дні Маріанської западини, найглибшої точки на Землі. Такі екстремальні умови не могли існувати всередині невеликого астероїда, тому батьківське тіло мало бути набагато більшим.

У кристалів також збереглися гострі краї і хімічні візерунки, які, як вважають вчені, зникли б, якби вони довгий час перебували глибоко всередині гарячої планети. Ці дані вказують на те, що мінерали утворилися на відносно невеликій глибині, а це значить, що батьківське тіло повинно було бути значно більшим, щоб створити такий самий тиск біля своєї поверхні.

За словами дослідників, радіус материнського тіла перевищував 1800 кілометрів. Тобто, розмірами воно було порівнянне з Місяцем або навіть могло наближатися до Марса.

"Неймовірно подумати, що колись існував такий великий світ. Ми знаємо про його існування тільки тому, що кілька його фрагментів випадково впали на Землю", — сказав Белл.