Цих птахів вважали символом української зими, а вони зникли

Ще не так давно снігур був справжнім вісником зими. Варто було випасти першому снігу — і на гілках у дворах та парках з’являлися червоногруді птахи, які стали невід’ємною частиною зимових пейзажів, листівок, дитячих книжок і спогадів. Та з роками ця картинка почала зникати. Снігурів у містах дедалі менше, і багато хто запитує: що з ними сталося?

Орнітологи називають одразу кілька причин. Найперша — нестача їжі. Взимку снігурі харчуються ягодами калини, горобини, бруньками та насінням дерев — клена, ясена, вільхи. У сучасних містах таких рослин стає дедалі менше: зелені зони «впорядковують», старі дерева вирубують, а кущі прибирають як «зайві», передають Патріоти України з посиланням на онлайн-медіа «24 Канал».
Друга причина — шум і постійна активність людини. Снігур — птах лісовий, обережний і неквапливий. Інтенсивний рух транспорту, велика кількість людей і відсутність укриттів змушують його уникати щільної міської забудови. Саме тому сьогодні цих птахів ще можна побачити у великих парках, але майже ніколи — на жвавих вулицях.

Свою роль відіграли й кліматичні зміни. У 80–90-х роках зими були значно холоднішими й сніжнішими. Морози змушували снігурів залишати ліси й летіти ближче до людських осель у пошуках їжі. Нині ж теплі зими дозволяють їм залишатися в природних умовах, не наближаючись до міст. Через це межі їхнього зимового ареалу поступово зміщуються на північ.

Не варто забувати й про конкуренцію з іншими птахами. Синиці та горобці значно краще адаптувалися до життя поруч із людиною, швидше знаходять їжу й витісняють більш повільних і обережних снігурів.

Фахівці наголошують: допомогти цим птахам цілком реально. Для цього не потрібно складних дій — достатньо дати природі трохи більше свободи. Посаджені кущі калини, горобини, бузини чи глоду, залишені «дикі» зелені зони в парках і біля будинків створюють для снігурів і кормову базу, і схованки.

Узимку птахів можна підгодовувати: підвішувати кетяги ягід, викладати насіння ясена чи клена, шматочки яблук і груш. Водночас важливо уникати хімікатів у садах і дворах — отрути потрапляють у ягоди й стають смертельно небезпечними для пернатих.

Снігур — не лише зимовий птах

Попри поширений міф, снігурі не є винятково «зимовими» птахами. Улітку вони нікуди не зникають — просто стають майже непомітними. Живуть у кронах дерев, у змішаних і хвойних лісах, не вирізняються гучним співом і намагаються не привертати уваги, особливо під час гніздування.

Їхня латинська назва pyrrhula означає «вогняний» — і це влучно передає яскраве забарвлення самців. Самки ж мають скромніше, сірувате оперення. Цікаво, що червона грудка з’являється завдяки раціону, багатому на ягоди з каротиноїдами.

Снігурі зазвичай тримаються невеликими зграйками. У сильні морози вони можуть довго сидіти майже нерухомо, зрідка зриваючи ягоду або бруньку. Це робить їх уразливими для хижаків — сов, яструбів, куниць і навіть домашніх котів.

Попри це, у дикій природі снігур може прожити до 15 років. Та нестача їжі, суворі зими й руйнування природних середовищ часто скорочують цей термін.

Зникнення снігурів із міських пейзажів — це не лише про одного птаха. Це сигнал про те, як змінюється наше довкілля. Колись вони були поруч, бо міста залишали місце для дикої природи. Сьогодні ж повернути червоногрудих символів зими можна лише одним шляхом — дозволивши природі бути не ідеальною, а живою.