"Тунель смерті" часів Першої світової відкрили у Франції - там живцем поховали 270 солдатів (фото)

У лісі неподалік від французького міста Реймс відкрили тунель Вінтерберг, за часів Першої світової війни розташований на лінії фронту в масиві Шмен-де-Дам. Там понад століття лежать тіла 270 німецьких солдатів, які загинули найстрашнішою смертю, яку лиш можна собі уявити, передають Патріоти України.

Досі це місце було загадкою, яку французька й німецька влада не поспішали розгадувати. Вхід до тунелю "офіційно" виявила в січні 2020 року сім'я істориків-аматорів.

Про найважливіше відкриття щодо Першої світової, починаючи з 1970-х років.

Зазначається, що місце входу до Вінтербергу знайшла команда місцевих істориків під керівництвом батька й сина Малиновських. Так, Ален Малиновський, мер Орейнвілля, 25 років працював із архівами, в той час як його син П'єр організував нічну операцію, щоб без дозволу відкрити тунель краном.

Як тільки новина про це облетіла Францію і Німеччину, постало питання – що робити далі? Нині уряди обох країн обговорюють, чи варто швидко підняти останки загиблих солдатів і поховати їх на німецькому воєнному кладовищі. Або ж, до прикладу, нарешті розпочати повномасштабні археологічні розкопки, щоб люди могли дізнатися більше про ведення війни та життя тих, хто у ній воював. А також вирішується, що саме має бути на цьому місці – меморіал чи музей.

"Хоча точне розташування тунелю теоретично досі залишається таємницею, її погано зберігають. Коли я відвідав це місце, то помітив, що напередодні там уже побували "чорні археологи". Біля входу вирито триметрову яму, а колекція артефактів воєнного часу – сокири, лопати та ями, й навіть нерозірвані снаряди – лежали купою поруч. Ми також виявили ліктьову кістку людини", – розповів Ален Малиновський.

За його словами, мародерам не вдалося прорватися до тунелю, який лежить ще глибше, і те, що вони виявили, – це шматки та уламки, викинуті під час вибуху снаряда, який закрив до нього вхід. Однак, зазначив історик-аматор, немає сумнівів, що вони повернуться, "бо той, хто першим потрапить у тунель Вінтерберг, знайде справжній скарб".

Історія виникнення "тунелю смерті"

Навесні 1917 року французи розпочали наступ, щоб відвоювати пагорби, що лежать на західно-східній лінії за декілька миль на північ від річки Ени. Німці утримували пагорб уздовж масиву Шемен-де-Дам понад два роки і мали складну систему підземних оборонних споруд.

Поблизу селища Краонн із північного боку пагорба йшов тунель Вінтерберг, який мав довжину 300 метрів і був невидимим для французів. Він виходив із південного боку, щоб забезпечувати першу лінію німецьких траншей.

4 травня 1917-го французи здійснили артилерійське бомбардування двох кінців тунелю, запустивши розвідувальний аеростат, щоб побачити північний схил пагорба. І зробили це із загрозливою точністю. Адже снаряд, випущений із корабельної артилерії, потрапив у вхід до тунелю, спровокувавши нові вибухи боєприпасів, які там зберігалися, внаслідок чого хмара їдких випарів потрапила всередину. Ще один снаряд обвалив вихід із тунелю.

У пастці опинилися солдати з 10-ї та 11-ї рот 111-го резервного полку. Протягом наступних шести днів, коли закінчувався кисень, вони або задихалися, або вкорочували собі віку, деякі просили товаришів їх убити.

І лише двоє чоловіків протрималися до того часу, поки їх змогли витягли з тунелю рятувальники. Зокрема, буквально за день до того, як пагорб віддали французам.

"Усі просили води, але марно. Смерть сміялася зі своєї здобичі і стояла на варті барикади, щоб ніхто не міг врятуватися. Одні марили порятунком, інші – водою. Один товариш лежав на землі поруч зі мною, він прохрипів, щоб хтось зарядив йому пістолет", – описував ті події один із врятованих Карл Фіссер.

Коли французи взяли масив, вони побачили хаос і руйнування. Розкопування тунелю не було їхнім пріоритетом, тому місце полишили. Пізніше німці повернули Шемен-де-Дам, але на той момент у них також не було часу на пошуки загиблих.

А наприкінці війни уже ніхто не міг точно сказати, де саме був розташований тунель Вінтерберг. У ньому не було тіл французів, тож загиблих німців просто полишили там – так само, як незліченні інші тіла, які досі не знайдено уздовж лінії Західного фронту.

Що трапилося після виявлення Вінтерберга

Місцевий житель Ален Малиновський розповів, що нині в лісі, який ховає таємницю Вінтербергу, полюбляють вигулювати собак. Сам він ніяк не міг викинути тунель із голови. Працюючи у паризькому метро в 1990-х роках, чоловік щодня їздив до столиці, а у вільний час відвідував військові архіви у Венсенському замку.

Протягом 15 років він збирав описи, карти та допити в'язнів, але безрезультатно. За його словами, пейзаж був надто понівечений бомбардуванням, щоб зробити якесь значуще порівняння.

Однак у 2009 році історик-аматор натрапив на сучасну карту, на якій було зображено не лише тунель, а й перетин двох доріг, які збереглися до сьогодні. Він ретельно виміряв кут і відстань і прибув на місце, де тепер був лише безіменний ліс.

Наступні десять років майже нічого не відбувалося. Малиновський повідомив про свою знахідку владу, але та відмовилася її досліджувати – чи то не повірили йому, чи просто не мали бажання відкрити масове поховання часів війни.

До пошуків батька приєднався син П'єр Маліновський, 34-річний колишній солдат раніше працював на політика Жан-Марі Ле Пена, а нині керує фондом у Москві, який відстежує загиблих на війні – від часів Наполеона до інших епох.

Розлючений офіційною незацікавленістю, П'єр вирішив відкрити тунель самостійно. Це було незаконно, але він вважав, що це варто зробити. Однієї ночі в січні минулого року він разом із командою привіз до місця, яке визначив його батько, екскаватор. Вони прорили чотири метри, і те, що виявили, довело, що вони справді знайшли вхід до тунелю.

Там лежав дзвоник, який використовували для сигналізації тривоги, сотні респіраторних коробок протигазів, рейки для транспортування боєприпасів, два кулемети, гвинтівка, багнети та рештки двох тіл.

Потім П'єр зарив яму, залишивши місце таким, яким його знайшов, і зв'язався із владою. Через десять місяців, знову розчарований повільною офіційною реакцією, він вирішив зробити розголос і розповів історію ЗМІ.

Однак тоді на його адресу посипалася критика. Адже П'єр Малиновський не є надто популярною фігурою в археологічних та історичних колах. Останні вважають, що чоловік не просто порушив закон. Мовляв, не маючи на це жодних формальних прав та знехтувавши думкою про те, що загиблим краще спочивати там, де вони є, він також тиснув на уряд. Ба більше, своїм прикладом він заохотив інші самостійні розкопки – більшість із яких будуть проводити із суто мародерських мотивів.

Речниця Комісії німецьких військових могил (VDK) Діана Темпел-Барнетт зазначила, що офіційне небажання продовжувати розслідування очевидне.

"Чесно кажучи, ми не дуже раді цьому відкриттю. Насправді ми вважаємо все це дуже прикрим", – сказала вона.

У ЗМІ додають: важко уявити, щоб Комісія воєнних могил Співдружності обрала подібну лінію поведінки, якби було знайдено тіла 270 британських військовослужбовців. Але Першу світову війну в Німеччині часто називають "забутою", хоча зараз і намагаються знайти нащадків тих, хто загинув у тунелі. Відомо, що 111-й полк завербував чоловіків у районі Баден швабських Альп, і фахівці вже ідентифікували дев'ять солдатів, які загинули 4 та 5 травня 1917 року.

Відкривачі тунелю Ален і П'єр Малиновські також хочуть, щоб загиблі отримали належні почесті. Вони запевнили, що з повагою ставляться до людських останків. Тіла, які знайшли, повернули до землі, і не дозволили їх фотографувати. Хоча обоє істориків-аматорів не приховують захоплення з власного відкриття "тунелю смерті" Вінтерберг.