Творець Острова скарбів і Пригод капітана Врунгеля: Помер знаменитий український художник-мультиплікатор

У неділю, 31 серпня, у віці 90 років помер знаменитий український художник-мультиплікатор, автор знаменитих мультфільмів Остров скарбів, Пригоди капітана Врунгеля, Лікар Айболить. Помер Радна Сахалтуєв, український художник, ілюстратор, карикатурист, мультиплікатор. Про це повідомив у Facebook режисер і актор Віктор Андрієнко, передають Патріоти України.

«Прощавай Вчитель, Партнер, Майстер. Дякую. Світла Памʼять о Світлій людині Світу», — написав Віктор Андрієнко, який знімався у анімаційному фільмі Острів скарбів, головним художником якого був Сахалтуєв.

Радна Пилипович Сахалтуєв — український художник бурятського походження. Він народився у 15 травня 1935 року у місті Улан-Уде (республіка Бурятія) у родині військовослужбовців. У 1955 році він вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії на курс художника анімаційного кіно. В 1961 році після випуску за розподілом потрапив до Києва, де й залишився працювати. З 1961 року він працював художником Творчого об'єднання художньої мультиплікації Київнаукфільм. З 1972 року був членм Національної спілки художників, а також Національної спілки кінематографістів України. У 2008 році йому присвоїли звання Народного художника України.

Український глядач добре знає анімаційні роботи Радни Сахалтуєва як художника.

Його першою роботою став мультфільм 1963 року про художника, дівчинку і хулігана Веселий художник режисерки Ніни Василенко.

Свої навідоміші речі Радна Сахалтуєв створив у співпраці з режисером Давидом Черкаським. Це Пригоди Капітана Врунгеля (1976−1979), Лікар Айболить (1979) і Острів скарбів (1986).

Також примітні роботи Сахалтуєва — Опудало і Казка про місячне світло (1968) з Іриною Гурвич, Сімейний марафон (1981) з Володимиром Дахном, Весілля Свічки (1981) з Тадеушом Павленком за однойменною п'єсою Івана Кочерги, Крила (1983) режисера Давида Черкаського за мотивами вірша Івана Драча.

Крім роботи художником-мультиплікатором, Радна Сахалтуєв багато працює як ілюстратор. У 1970−1980 роки він був одни з провідних художників українського сатирико-гумористичного журналу Перець, художником ілюстратором журналу Пізнайко, працював ілюстратором для видавництв Веселка, Молодь, Ранок, Розумна дитина, Свенас, Телерадіокур'єр, Фоліо та інших.

Як повідомила у соцмережі Інна Олешко, прощання із Радною Сахалтуєвим відбудеться на Байковому кладовищі 2 вересня.

15 травня цього року Радна Сахалтуєв відзначив ювілей — 90-річчя.

Друзі, колеги, прихильники творчості Радни Сахалтуєва згадують його у соцмережах.

Кінознавець Сергій Тримбач пригадав свою останню зустріч із художником, коли разом групою кінематографістів завітав до нього на ювілей.

«Зненацька ми опинились з ним на узбіччі веселого гурту і він сказав мені з печаллю: «Знаєш, я живу вже зайве. Стільки жити не варто…».

— А стільки ж треба, по-вашому?

— Ну, 85 максимум. Ну, може, 87, як Додік (друг Радни режисер Давид Черкаський). Не більше…

— Ох, Радна, не говоріть таке! Ви й мене збиваєте з курсу. Я заприсягся жити 94 роки, а недавно мені нагадали, що проживу 103. Живіть, ну будь ласка, а я слідом за вами…

Він поплескав мене по плечу:

— Роби, як знаєш".

«Роль Радни Сахалтуєва у тому процесі витворення української анімації годі переоцінити. Це була команда таких собі піратів, які творили своє життя і свої правила творення кіно.

Ясна річ, найвідомішими, і найпопулярнішими кінороботами Сахалтуєва є ті, що зроблені разом з режисером Давидом Черкаським — Пригоди капітана Врунгеля, Лікар Айболить, Острів скарбів"… Легкий, веселий, карнавальний почерк Радни окреслює тут світ, який скоряється грі, де немає нічого усталеного, де все йде шкереберть, аби якоїсь миті завмерти од захвату: а світ виявляється, попри все, є чудесним і досконалим!", — додав він.

«Я припхався у його невеличку квартирку на Лісовому з єдиною метою-отримати згоду. Ми з композитором Володимиром Назаровим закінчили роботу над дитячою оперою Жив собі пес, вистава вже готувалася, а книги ще не було. Єдина людина, яку я бачив на роль художника-ілюстратора, сиділа переді мною за столом, на якому лежав папір і купа гелевих ручок.

— Молодий чоловіче, мені це не цікаво… Я давно нічого не ілюструю, у мене на це нема ні часу, ні бажання.

Твою ж дивізію! Великий Радна Сахалтуєв поряд, він привітався зі мною за руку, посміхається і відправляє ні з чим… Майже посилає! Я завівся:

— А можна я Вам почитаю?

Він глянув на мене, як на хворенького і стомлено сказав:

— Ну, давайте. Як же я старався! Вив за Вовка, гавкав за Пса, повзав за Малюка і співав за все весілля. В один момент Радна Пилипович підсунув до себе аркуш паперу і, поки я читав, він намалював те, що практично стало обкладинкою книги. Далі все було справою техніки. Домовилися про строки, про гонорар. Який він потім, примруживши і так не дуже великі очі, збільшив на третину. Бо «роботи додалося». І я бачив, що це дійсно так", — розповів про своє знайомство із Радною Сахалтуєвим телеведучий та актор Петро Мага.

«В останній день літа пішов з життя Радна Сахалтуєв — автор всіх персонажів анімаційних робіт Давида Черкаського. Таке відчуття, що разом з цими літніми пригодами хтось зачинив за дитинством двері. Малечею я обожнювала ці історії що сповнені дивовижно дотепним гумором, стилем та бездоганною драматургією. І навіть зараз якщо ви відкриєте Острів скарбів, Доктора Айболіта та Пригоди капітана Врунгеля — вони так само смачно та актуально виглядають. Пішла Легенда. Чи є у нас заміна чи хоча рівнозначно важлива постать в анімаційній індустрії? Скільки взагалі у нас таких нових постатей? На мою думку їх нуль. Я сумую, що він багато ще міг зробити і подарувати неймовірні історії і героїв, але чи дали цю можливість? Питання риторичне. І нам постійно треба починати все с початку. Вас це не дістало? Мене дуже», — написала співрежисерека анімаційного фільму Мавка. Лісова пісня Саша Рубан.

У Радни Сахалтуєва двоє дітей, які також обрали шлях у кінематографії - Адріан Сахалтуєв, який працює художником-мультиплікатором, та Ірина Сахалтуєва, яка працює продюсером та викладачкою кафедри продюсерства аудіовізуального мистецтва та виробництва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.