"Ти там ніхто і звати тебе ніяк": Захисник з Харківщини, який схуд у російському полоні на 20 кг і був покалічений, розповів про знущання ворога

Воїн з Харківщини Артур Маляренко потрапив до російського полону у липні 2022 року на Херсонщині, на той момент він був поранений. За майже два роки перебування у неволі він втратив понад 20 кг, передають Патріоти України.

Ексбранець РФ розповів про знущення, яких зазнають українські воїни у полоні, в інтерв'ю "Суспільному". Росіяни морять їх голодом, знущаються та принижують, не надають медичної допомоги.

Уродженець селища Андріївка Артур Маляренко до повномасштабного вторгнення займався будівництвом. Щойно РФ напала, він долучився до тероборони, допомагав охороняти селище від мародерів і, за його ж словами, "випрошував повістку". У квітні 2022 року долучився до лав українського війська. Навчання проходив на Житомирщині, а звідти потрапив до розвідки окремої аеромобільної бригади.

"Там виїжджали в деякі місця. А потім останні раз завдання отримали. І вийшло трохи невдало. 19-го липня я в бою уже отримав поранення. Пролежав ніч і вранці мене уже підібрали. Але не ті", – каже Маляренко. У полоні захисник провів майже два роки. Спершу, розповідає він, його тримали у тимчасово окупованому Криму, згодом перевезли до Волгоградської області РФ.

Росіяни, згадує Маляренко, над українськими полоненими постійно знущалися. "Постійні приниження, образи. Ти там ніхто і звати тебе ніяк. Як один говорив: "Пил, що ти хочеш?" Ненормальною лексикою виражались постійно. "Ви такі-сякі, ви тут живете, вас утримують, триразове харчування, одягають, взувають, на повному держзабезпеченні", – розповів він

Також Маляренко зазначив, що українських воїнів окупанти катували голодом: їжу їм давали майже неїстівну і у кількостях, ледь достатніх для того, аби ті не померли голодною смертю. Сам Маляренко за час полону втратив понад 20 кг.

"Їжа для існування. Ввечері картоплю давали, так вона графітового кольору була від гнилі. Звісно, гниль цю ніхто не зрізає, не вирізає. Я, наприклад, відбирав, а деякі люди навіть, каже: "Ти що, викидати будеш? Та кидай мені в тарілку". Тобто, навіть ось так от. Люди за кусок хліба навіть билися. Вони психологічно давили тим, що, наприклад, хлібина ріжеться на чотири частини. Буханка одна отака, друга трохи менша, середина там більш-менш, а один шматочок тоненький, і цей шматок там тобі раз попався, два, потім ти починаєш уже вимагати. А чого я повинен, і скандали такі були в камерах", – пригадує захисник.

Про те, що везуть на обмін, полонених не повідомили. За словами воїна, їх просто завантажили в автозаки, переправляли літаком, а далі – автобусами.

"Кожен день я не втрачав надію, сьогодні-завтра повинні поміняти. Але лягаєш, і все одно молиш Бога, щоб це все швидше закінчилось. Прийшли просто назвали моє прізвище і сказали з речами на вихід. Я, якщо чесно, навіть, не думав, що це обмін. Просто думав переміщення камери", – поділився воїн спогадами.

Повернувшись в Україну, з першими поспілкувався з дружиною, мамою та сестрою. Нині Артур Маляренко лікується у одному із медзакладів Полтавщини та планує повернутися на службу.

Після поранення, отриманого напередодні потрапляння у полон, через відсутність належної меддопомоги нині захисник має проблеми з ногою.

"Може, там ногу поремонтують, піду далі служити. Там уже час покаже. Роздроблена кістка була, осколком роздробило. Кулі там у м’які частини тіла попроходили, а осколок зайшов пошкодив. Сказали, що будуть ламати. Хотілось би, щоб пошвидше закінчилось оце все пекло. Щоб молоді хлопці не гинули", – зазначив воїн.