Тимощук допомагав "ДНР" через Захарченка: Колишня дружина зізналася, чому футболіст не хотів їхати в госпіталь до українських воїнів

— З 2014 і до 2022 року Тимощук якось допомагав українській армії, яка протистояла росіянам на Донбасі?

— В якийсь момент я йому сказала виділити певну суму: на той час це було 50 тисяч євро. Одразу ми загрузили багатотонні машини допомоги на суму 30 тисяч євро. В Німеччині була така організаторка Олена Голубова, яка займалася цим. Купувала і відправляла звідти речі, які були потрібні нашим бійцям (спальники, тепловізори і т.п.). Тимощук був у збірній в той період. А збірну України везли до наших поранених бійців у госпіталь у Києві. І він мені подзвонив, каже: нас тут везуть в госпіталь, але я не поїду, бо я ж в російському клубі граю, я не хочу їхати. І в мене вже взагалі зірвало дах. Кажу: це хлопці, які захищають твою квартиру, мою квартиру, все наше майно, яке є в Донецьку, наших людей, наших друзів, наших знайомих. Ти тю-тю? Ти, кажу, капітан збірної України, на той момент, як це можна не поїхати? А він: ну, в Пітері, мене там… Я кажу: тобто в Пітері? Всі нормальні люди зрозуміють, що це дуже логічно, що капітан збірної України їде до українських військових, які захищають свою країну, від кого б там не було. Тоді Росія розказувала, що їх там нема, то в чому проблема? Хто слово хоч криве скаже, то збираємо речі і їдемо звідти нах*р. Тимощук певно всім дзвонив, щоб почути підтримку. Але в підсумку поїхав в госпіталь. Фотографії навіть десь є з цими хлопцями.

Мова йде про березень 2015 року. Тоді Анатолій Тимощук разом із збірною України поїхав у київський госпіталь, щоби відвідати українських військових. Зі слів Надії Навроцької стає зрозуміло, що сам Тимощук не був у захваті від такої ідеї. Ексфутболіст збірної намагався почути слова, які б підкреслили його небажання їхати до бійців. Проте, не отримавши підтримки тренер Зеніта таки з'їздив у госпіталь.

— Після того він в Росію поїхав. Я з дітьми туди-сюди ще їздила, в Німеччину приїжджала. Я сама не сиділа в Росії без нього. Пам’ятаю, він мені дзвонить і каже: все, мені починають розказувати якісь фани щось. І каже, що треба буде допомагати Донбасу. Щось збирати, гроші якісь. Я кажу: посилай їх нах*р. І він цю тему більше зі мною особливо не обговорював. Але потім виявилося, мені Віталій Юрченко [колишній прес-секретар Тимощука] розповідав, щоби прикинутись хорошеньким, то Тимощук збирав чи купував продукцію, а пізніше відправляв на Донбас. Тимощук сам не їздив, але відправляв людей, а вони робили фото з гуманітарною допомогою, де він підтримує Донбас. Допомогу в Донецьк Тимощук організовував через Олександра Захарченка [колишній ватажок т.з. «ДНР», вбитий в 2018 році]. Сам мені це написав пізніше і розказав, як це важко було та який він молодець, що знайшов можливість і порішав все. Він, начебто, там [в Росії] «мусив» це робити, бо в Україні фотографувався з воїнами. Я взагалі цього не розумію, я навіть не можу на цю тему дискутувати, бо це якийсь абсурд. Уявляєте, капітан збірної України ставить питання, чи їхати йому до людей, які віддають своє життя за країну? Він там теж мав би бути разом з ними. Але в цілому він не допомагав українським бійцям.

Після цих слів можна зробити висновок, що Тимощук через свою поїздку в київський госпіталь з українськими бійцями став на бік зла. Анатолій під тиском у Санк-Петербурзі вирішив «відбілити» свою репутацію росіян і разом із фанами Зеніта організував допомогу дітям Донбасу. Такі звіти сам Тимощук постив у себе в Твіттері (платформа Х).

— Сума у 50 тисяч євро, це від вас була допомога, виходить?

— Він сказав, що цю суму вирахує з мене при розподілі майна. Я йому сказала хай йде нах*р, і вираховує, що хоче. Все, до побачення. Що означає домовлятися з Тимощуком? Так, як з Путіним. Спочатку кажу давай, допоможемо. Він погоджується. Я роблю. А потім, коли я якісь гроші потратила — він мені просто одразу каже інше. Ну коли в нього в Пітері, видно, виникли ці ситуації. Він мені пізніше вже сказав, що з мене вираховує [30 тисяч із 50 тисяч, які встигли використати], бо це тепер мої проблеми. Тобто фактично він не допомагав ніколи українській армії.