Тиждень тримали в полоні та ґвалтували: Історія 19-річної дівчини з Маріуполя, якій дивом вдалося врятуватися від окупантів

19-річна Настя з Маріуполя стала одною з жертв російських окупантів, які знущалися з мирних жителів у зруйнованому ними місті. Дівчина потрапила в полон до загарбників, де провела шість жахливих днів, передають Патріоти України.

Її, 12-річну сестру та бабусю схопили, коли вони йшли додому зі сховища, аби взяти трохи речей. Проте Настя пообіцяла окупантам, що буде "слухняною", тож її рідних відпустили. Про пережите дівчина розповіла виданню "Вчасно".

"Пам’ятаю, що зайшло п’ятеро росіян. Нам зняли пакети з голів, у мене зуби почали цокотіть від страху, трусило всю. Один сів біля малої, погладив її по голові, потім по спині, і сказав "Какая хорошенькая". Я тоді вмерла, клянусь. Не знаю, що він мав на увазі, але почала молить, щоб він її відпустив з бабою, а мене залишили. Один мені приставив автомат до голови...У мене кілька разів перепитували, чи я на все готова і чи буду слухаться. Сказала, що зроблю все", – розповіла українка.

Так вона залишилася в чужому будинку, куди її привели військові РФ, сама, проте ненадовго. Того дня її ґвалтували троє загарбників.

"Я повністю пам’ятаю тільки перший день. Прийшли ті троє, питали, як звать, скільки років. Питали, здається, на кого я вчусь. Сказала, що на художника, і почула, що "полезной точно не будешь". А потім мене почали роздягать", – згадує дівчина. Вона не пам'ятає, скільки тривали ці знущання.

Кілька разів було таке, що над нею глумилися одночасно двоє злочинців, а третій спостерігав. Одного разу, погрожуючи зброєю, її змусили казати, що їй це нібито подобається.

"Я завжди мовчала. Навіть не думала ні про що, просто закривала очі й там було темно. А тоді вони змусили все це відчувати. Це їм дуже подобалося. В якийсь із разів сказали "Хорошая ты баба", – розповіла Настя.

На останній день в полоні до будинку прийшов четвертий окупант, якого вона раніше не бачила. Він заявив, що хоче "поразвлечься", проте не в кімнаті, бо там йому було "брудно". Дівчина сказала "ні".

"Він мене схопив за руку й сказав, що тут не хоче, тут "грязно", а мені сказав закрити рота, бо буде гірше. Потім мене на вулицю. Я більш-менш впізнала місце, де мене тримали. І коли переходили дорогу, він перечепився й впав на коліна (здається, був п’яний або під наркотиками – бо ми коли йшли, то він шатався). У мене руки були зв’язані, я не змогла втриматись на ногах і теж впала, але поки він вставав – спершу рачки поповзла, а потім встала й побігла. Нікуди не бігла, просто – бігла. Не знала, де наші, де ні. Я просто хотіла втекти й десь розв’язать руки, у якомусь підвалі чи ще десь", – сказала маріупольчанка.

Настя добігла до магазину, де побачила відкриті двері в підвал, й забігла туди. "Впала на східцях, головою дуже забилась. Кров тоді ще пішла з лоба. Але я залізла всередину. А там були двоє жінок. Вони на мене почали бігти, я злякалась. Потім втратила свідомість", – пригадує вона.

Після цього вона пам'ятає, як опинилася в лікарні. З'ясувалося, що її разом з двома жінками евакуювали з міста волонтери. Вона розповіла військовому, де ховаються бабуся та сестра – за два дні рідних дівчини такж вивези з міста, їхню машину обстріляли загарбники, проте люди вціліли.

Вона каже, впевнена, що вже пережила тих трьох росіян, які її ґвалтували, бо військовий, який приходив, пообіцяв за неї влаштувать їм "пекло на землі". Тепер дівчина ходить до психолога й щовечора медитує, намагається знайомиться з людьми, але попереджає всіх відразу, що ненавидить, коли до неї торкаються.

"Я знаю, що ми переможемо. Просто дуже боляче, якою ціною це буде...І ще я рада, що моїх батьків уже немає – бо вони б не пережили те, що зі мною зробили", – сказала Настя.

Її батько загинув ще 2015-го, воюючи проти окупантів – його вбило уламком. Мати дівчини не змогла жити без чоловіка, захворіла та того ж року померла в їхню річницю – 3 грудня.