У боротьбі за владу і багатство: Куди найдалі на планеті допливли вікінги

Майже 300 років вікінги здійснювали набіги, а також вивчали землі щонайменше на трьох континентах. Але яких найвіддаленіших місць досягли вікінги і чому вони були такими ризиковими мореплавцями? Про це пише Live Science, передають Патріоти України.

За слова Олександри Санмарк, археологині з Шотландії, головним мотивом для подорожей вікінгів до інших країн були влада і багатство. Наприклад, охи добре знали про те, що Англія є багатою країною, тож вікінги довгий час торгували з її жителями, а потім вони вирішили, що все можна забрати просто силою

В епоху вікінгів, яка тривала з 793 по 1066 роки нашої ери, вікінги влітку збирали флот для набігів, а потім поверталися до Скандинавії восени зі здобиччю. Згодом вікінги стали селитися на нових територіях і створювали тут свої форпости.

Приблизно 1000 року вікінги вирушили до Гренландії, а потім досягли берегів сучасної Канади. Тобто вони подолали приблизно 3900 км від нинішньої Норвегії. Але сучасні археологічні знахідки свідчать про те, що вікінги недовго залишалися у своїх поселеннях у Північній Америці.

Водночас, за словами Еллен Несс, археолога з Норвегії, за винятком Імперії Північного Моря короля Кнуда (сюди входили Англія, Норвегія і Данія на початку 11 століття), вікінги хоч і контролювали величезні території, не можна сказати, що це була єдина держава. Окремі лідери контролювали окремі території і кожен прагнув утвердити тут свою владу та здобути якомога більше багатства.

За словами Санмарк, найбільш ранні експедиції вікінгів на захід привели їх на північ Шотландії, а далі до 870 року вони дісталися до Ісландії. Пізніше Гренландія стала відігравати важливу роль для вікінгів, адже тут було багато цінних ресурсів.

Водночас вікінги вирушали в походи не тільки на захід, а й на схід. Вони перетнули Балтійське море і подорожували далі внутрішніми річками Східної Європи. У такий спосіб вони досягли Києва в 900-х роках, а потім ближче до 1000 року допливли до Константинополя, столиці Візантійської імперії (сучасний Стамбул, Туреччина) і навіть Багдада (сучасна столиця Іраку).

За словами вчених, під час східних походів вікінги зосередилися не на військових конфліктах і завоюваннях, а на торгівлі. При цьому вікінги селилися на територіях на південь і схід від Норвегії та ставали дуже могутніми.

Учені вважають, що вікінги, ймовірно, пішли ще далі на схід, ніж можуть довести археологи. Наприклад, таких висновків можна дійти, судячи з артефактів епохи вікінгів, які були виявлені в Норвегії та Швеції. За словами Санмарк, вікінги могли досягти навіть Китаю та Індії.

Менш відома експансія вікінгів на південь, які оминули узбережжя сучасних Франції, Іспанії та Португалії) і, зрештою, досягли північного узбережжя Африки на початку 11 століття. Однак через складні посушливі умови та відсутність водних шляхів вони так і не спробували перетнути Сахару та поширитися далі в Африку.

Епоха вікінгів поступово добігла кінця приблизно в середині 11 століття, коли політичний розвиток унаслідок контакту з іншими культурами та поширення християнства призвів до зміни соціальних відносин. Але за час свого 300-річного розквіту вікінги, безумовно, залишили свій слід у світі.

За словами Несс, з точки зору відстані, поселення в сучасній Канаді, ймовірно, є найдальшим доведеним місцем, якого досягли вікінги. Але вони могли проникнути й далі в Азію, хоча цьому поки що немає доказів.