У Бретоні випадково знайшли фортецю-резиденцію одного з наймогутніших феодалів Франції 14 століття

Гості популярного готелю у французькому місті Ванн навіть не здогадувалися, що роками прогулювалися внутрішнім двориком… просто по даху справжньої середньовічної фортеці. Під будівлею готелю Lagorce археологи випадково натрапили на унікальну знахідку — замок, якому понад 600 років, і який зберігся майже в ідеальному стані, передають Патріоти України з посиланням на The Mirror.

Під час досліджень вчені з’ясували, що це Шато-де-л’Ермін — герцогська резиденція, збудована у 1380-х роках Жаном IV Завойовником. Замок буквально «загубився» під землею і століттями залишався невидимим для мешканців міста та туристів.

Граф Монфора був претендентом на бретонський престол і ключовою постаттю Війни за бретонську спадщину (1341–1364). Після смерті зведеного брата Жана III де Бретань у 1341 році Жан IV заявив свої права на герцогство, що спричинило тривалий конфлікт із Жанною де Пентьєвр та її чоловіком Карлом де Блуа, яких підтримував французький король. Монфора ж підтримувала Англія, тож боротьба стала частиною ширшого протистояння Франції та Англії у межах Столітньої війни.

Розкопки відкрили величну споруду довжиною 42 метри та шириною 17 метрів із масивними, надзвичайно товстими стінами. Будівля була оточена ровом і межувала з квадратною вежею, а однорідність каменю та кладки свідчить: замок звели швидко й в один етап. Це красномовно говорить про фінансову міць герцога та участь найкращих інженерів свого часу.

Найбільше археологів вразив внутрішній стан споруди. Усередині знайшли кілька сходових прольотів, зокрема парадні сходи з декоративним орнаментом, які дивом пережили століття. Завдяки постійній вологості ґрунту в рові чудово збереглися органічні матеріали — справжня рідкість для таких об’єктів.

Серед знахідок — ювелірні прикраси, монети, навісні замки, кухонний посуд і навіть дерев’яні фрагменти бочок. Усі ці речі ніби застигли в часі та дозволяють зазирнути в повсякденне життя XIV століття.

Історія цього замку ще раз доводить: інколи найбільші скарби не ховаються десь далеко — вони буквально лежать у нас під ногами, чекаючи свого відкриття.