У Перу знайшли нову сову, яку ніхто не бачив: Вчені розкрили її головну особливість

У високогірних районах Перу науковці описали новий для науки вид сови. Птаха отримав назву Bubo jalca, або андська рогата сова. Він мешкає лише на обмеженій території Перуанських Анд і настільки рідкісний, що досі немає жодної його фотографії, передають Патріоти України.

Відкриття цікаве ще й тим, що зовні Bubo jalca майже не відрізняється від близьких родичів. Головною підказкою для дослідників став не зовнішній вигляд, а характерний голос птаха.

Сова живе лише у високогір’ї Перу

Bubo jalca належить до роду Bubo, представники якого поширені в різних частинах світу. Новий вид пов’язаний з особливою високогірною екосистемою, відомою як халька.

Це холодні високогірні луки та хмарні ліси, розташовані на півночі Перу. Ареал Bubo jalca, за даними дослідників, обмежений районом Ванкабамбської улоговини в Андах.

Птах мешкає на значній висоті — один із відомих зразків був знайдений приблизно на 3050 метрів над рівнем моря.

Зовні її майже неможливо відрізнити

Однією з причин, чому новий вид так довго залишався непоміченим, є його схожість із близькими видами.

За забарвленням оперення та параметрами тіла Bubo jalca практично не відрізняється від Bubo nigrescens. Останній мешкає у високогірних районах Еквадору та Колумбії.

Тобто звичайного візуального спостереження могло бути недостатньо, щоб зрозуміти, що йдеться про окремий вид.

Головна особливість — незвичайний голос

Ключем до відкриття став вокаліз сови. Дослідники встановили, що її крик має чіткі відмінності від звуків споріднених видів.

Голос Bubo jalca можна розпізнати не тільки на слух. Його особливості підтверджуються під час аналізу звукових записів за допомогою спектрограм та осцилограм.

Науковці описують характерний крик як швидке «jé-cu!» з наголосом на першому складі. Для порівняння, самець Bubo nigrescens видає протяжніший трискладовий звук, тоді як Bubo magellanicus має інший двоскладовий крик.

Саме ця вокальна особливість стала однією з головних ознак, за якими Bubo jalca вдалося відокремити від її найближчих родичів.

Новий вид описали за зразком 1980 року

Цікаво, що формальний опис Bubo jalca зробили не завдяки нещодавно спійманому птаху. Основою для наукового опису став зразок самиці, отриманий ще в липні 1980 року неподалік Крус-Бланки.

Птах жив на висоті близько 3050 метрів. Зразок протягом десятиліть зберігався в Музеї природничих наук Університету штату Луїзіана у США.

Водночас записи голосу цієї самої особини зберігаються в Медіатеці Маколея при Корнелльській лабораторії орнітології. Саме звукові дані стали особливо важливими для встановлення відмінностей нового виду.

Вчені вже говорять про загрози для сови

Відкриття нового виду супроводжується занепокоєнням щодо його подальшого існування. Bubo jalca має надзвичайно обмежений ареал, а отже, будь-які зміни середовища проживання можуть серйозно вплинути на його популяцію.

Серед потенційних загроз дослідники називають розширення соснових плантацій у високогірній зоні хальки. Водночас прилеглі хмарні ліси потерпають від вирубування.

Таким чином, наукове відкриття привертає увагу не лише до невідомого раніше виду сови, а й до необхідності збереження унікальних високогірних екосистем Перу.