У Тернополі 15-річний Марко організував виробництво FPV-дронів. За місяць в майстерні збирають до 30 квадрокоптерів, а в майбутньому планують поставити виробництво на конвеєр і виробляти до тисячі дронів.

Разом із Марком працює 55-річний Володимир. Чоловік складає рами для дронів, випробовує новий матеріал – текстоліт, пише “Суспільне”.

«Ця деталь для нас нова, вона українського виробника. Ми хочемо подивитися, як вона буде служити, як буде збиратися в наших умовах і чи підійде нам. Тому що всі деталі різні, бо різний виробник, відповідно, різна якість. Якщо буде нормально, будемо далі виробляти дрони з цих деталей, а якщо ні – будемо шукати іншого виробника. Нам потрібно, щоб було легко збирати і щоб потім дрон гарно служив нашим хлопцям», – розповідає чоловік.

Усі деталі для дронів купують в інтернет-магазинах. Гроші на це збирають серед друзів і знайомих. Загалом виробляють два види безпілотників.

«Ці маленькі семидюймові – це дрони-камікадзе. Вони прилітають один раз і його більше немає. Використовуються для того, щоб знищувати живу силу та легку техніку. Є випадки, коли дрони-камікадзе знищують танки, БМП, БТР. Також складаємо більші дрони – дев’яти або десятидюймові. Такі більші дрони використовують для скиду. В них є спеціальний пристрій, який скидає те, що потрібно. Якщо потрібно скинути гранату чи якийсь боєприпас і знищити ворога – чіпляють боєприпас. Якщо потрібно скинути нашим хлопцям медикаменти – чіпляють медикаменти».

Долучився до справи також ветеран Юрій Орденас. Розповідає, дрон-камікадзе може підняти півтора кілограма, а великий дрон – до трьох. Розганяються безпілотники до 120-130 кілометрів на годину. Чоловік каже, виробництво меншого дрона зараз обходиться у 13 тисяч гривень, якщо разом з батареєю – 16. Вартість виробництва великого безпілотника – до 21 тисячі.

Наразі працівники в місяць складають до 30 FPV-дронів, а в майбутньому хочуть поставити виробництво на конвеєр і робити до тисячі штук у місяць. Тоді, каже Юрій, економитимуть від двох до чотирьох тисяч гривень на складанні одного дрона.

Усі безпілотники роблять під потреби бійців, які до них звертаються.

«Не може так бути, що один дрон підійде всім. Бо у всіх різні бойові завдання. Не може бути так, що хтось собі придумав і прислав будь-який дрон, а хлопці замість того, щоб відпочивати після виходів, мусять цей дрон крутити, переробляти під себе, перепрошивати. Так не має бути. Має бути запит і відповідно під цей запит робиться і відсилається дрон», – розповідає ветеран.

Після прошивки усі дрони випробовують, а вже потім передають на фронт.