Учені назвали тварин, які виграли від ядерних випробувань: Чому це сталося

Ще на початку 20-го століття віддалений острів Амчитка був заповідником природи, але все змінилося, коли уряд США перетворив його на ядерний полігон. Наприкінці 1960-х і на початку 1970-х років тут сталися три ядерні вибухи, включно з найбільшим підземним вибухом, який коли-небудь здійснила США, пише Science Alert, передають Патріоти України.

На острові Амчитка ніколи не жили люди, проте найбільший вибух 1971 року забрав життя щонайменше 900 каланів. Водночас комісія з атомної енергії, що відповідає за ядерне дослідження, прогнозувала смерть не більш ніж 240 видр. Сьогодні вчені зазначають, що втрати серед тварин могли бути набагато більшими, якби за кілька років до цього дослідники та захисники дикої природи не переселили тварин із острова.

У 1960-х роках уряд вивчав острів, і дослідники підрахували, що популяція каланів на острові була однією з небагатьох, яким вдалося пережити повне зникнення морських ссавців століттям раніше. У 1700-х і 1800-х роках розкішні шкури видр цінувалися як "м'яке золото", а тому мисливці знищили близько мільйона каланів, щоб продати їхнє хутро.

У результаті вже на початку 1700-х років чисельність видр скоротилася з 130-300 тисяч до неймовірних 2000 тисяч лише за пару століть. У 1911 році Росія, США, Японія та Великобританія підписали договір про хутро, щоб допомогти захистити тварин. Це допомогло — через кілька десятиліть чисельність каланів збільшилася до 30 000.

Далі почалася підготовка до ядерних випробувань на острові Амчитка. Захисники дикої природи й дослідники протестували проти них, а потім запустили кампанію з переселення видр — у результаті уряд надав їм літак, що вміщає близько 50 видр на борту. Протягом наступних кількох років команді вдалося переселити понад 700 видр — їх перевезли на південний схід Аляски, у Вашингтон, Орегон і Британську Колумбію.

Наступні 50 років виявилися періодом процвітання для цих новостворених популяцій. Наприклад, до Британської Колумбії тоді доставили лише 89 видр, а зараз їхня чисельність сягнула 7000. Деякі оцінки також свідчать про те, що в Тихому океані сьогодні мешкають не менш ніж 125 000 каланів.

Однак учені стурбовані тим, що це велике переселення не було до кінця спланованим. Присутність видр на нових територіях змінила ландшафт, у якому вони живуть сьогодні. З іншого боку, відсутність видр на острові дала змогу біологу Джиму Естету вивчити острови з каланами та без них: у результаті він виявив зв'язок між каланами, морськими їжаками та лісами водоростей.

Дослідник виявив, що відсутність видр призводить до збільшення чисельності морських їжаків, які, зі свого боку, знищують ліси водоростей. Фактично цей процес можна порівняти з вирубкою морського лісу — ламінарія в цих місцях просто зникає. На думку вчених, це проблема: по-перше, ліси ламінарії слугують домівкою для безлічі тварин, по-друге, вони прекрасно вловлюють вуглець, що лише поглиблює кліматичну кризу.