"Ударом у щелепу звалив мене. І наніс ще один удар, кулаком у скроню": Спливли подробиці побиття дружини військового майором ТЦК на Закарпатті

В умовах війни дедалі більше увага суспільства спрямовується на ТЦК (колишні військкомати) та їхніх працівників, які не завжди бережуть офіцерську честь. То одеський військком виявиться підпільним доларовим мільйонером-скоробагатьком (і явно - не з грошового забезпечення). То на Хмельниччині працівники ТЦК вриваються в оселі й погрожують поламати людям ноги. То при врученні повісток військовики влаштують стрілянину. А в Ужгороді пʼяний майор місцевого ТЦК вирішив побити офіцера ЗСУ. Та, певно, злякавшись, що не подужає чоловіка, збив з ніг його дружину і почав бити лежачу жінку по голові. І все тому, що вони були не місцеві, передають Патріоти України.

Тетяна Новак — кримчанка. Жила у Феодосії, вчилась на журналістиці в Таврійському національному університеті, працювала у ЗМІ. 2014 року не захотіла лишатися в окупації, переїхала до Києва. А два роки тому вони з чоловіком Євгеном Голюком вирішили оселитися в Ужгороді. Переїхали незадовго до масованого вторгнення росіян. 24 лютого 2022 року Євген вступив до ЗСУ й невдовзі вже був на фронті. Тетяна займалась журналістикою та зооволонтерством. Євген пройшов бої за Соледар, був визнаний обмежено придатним до військової служби й повернувся в Ужгород, де продовжив нести службу в 15-му окремому гірсько-штурмовому Севастопольському батальйоні (128-я Закарпатська ОГШБр).

— У неділю, 25 червня, ми з чоловіком зайшли до магазину АВС, взяли кави та солодкої води. Коли розраховувалися, до Євгена почав чіплятися якийсь пʼяний, — розповіла «ФАКТАМ» Тетяна Новак. — Побачивши офіцера, він поцікавився: «Ти воював чи зʼє.ся?» Відповідь «воював» тому не сподобалася, продовжив допитуватися: «А навіщо ти „на нуль“ поїхав? А чому тепер не там?» Слова Жені, що він наразі служить тут у 15-й ОГШБ (батальйон наразі бере участь у бойових діях, але його штаб розташований в Ужгороді. — Авт.), пʼяного не задовольнили. Він чомусь розлютився, почав матюкатися й розказувати, що він майор, це його район, його тут всі знають, а ми навіщось сюди приїхали.

Продавчиня, яка дійсно його знала, намагалася втихомирити майора: «Костю, заспокойся, все нормально». Та того вже понесло, він почав штовхати й мене, й чоловіка. Ми попросили продавчиню викликати поліцію та охорону, але та тільки подала мені термінал, щоб я не забула сплатити за куплене.

Ми вийшли, трохи відійшли й на зупинці поблизу магазину почали телефонувати на 102. Але тут до нас прибіг Костя, хотів спочатку кинутися на Женю, та оббіг його й ударом в щелепу звалив на землю мене. Коли я впала, він нахилився й наніс ще один удар — кулаком у скроню. І тут же втік — чоловік навіть не встиг щось зробити.

Люди, які бачили здалеку, що сталося, підходили, розказували, що цей Костя вже не перший раз нападає на жінок, якось навіть побив дівчину — ще дитину. Але його бояться, в поліцію не повідомляють про це. І цього разу охочих дочекатися поліції майже не було.

Невдовзі приїхали поліція, «швидка». Все ж хтось зі свідків повідомив поліцейських про особу нападника, і Костю знайшли майже одразу — він був удома, в сусідньому будинку. Він справді виявився майором — Костянтином Варі, офіцером Закарпатського обласного територіального центру комплектування, тому на місце викликали й Військову службу правопорядку. Тест на алкоголь показав 2,04 проміле.

Після написання заяви та наших з чоловіком пояснень поліція відкрила кримінальне провадження за умисне нанесення легких тілесних ушкоджень. У травмпункті міської лікарні в мене зафіксували забій м'яких тканин голови та забій нижньої щелепи.

Наступного ранку (ми з Женею якраз їхали до відділку поліції) мені телефонував якийсь майор із ТЦК, запропонував зустрітися та мирно розійтися: «Ви ж розумієте, ваш чоловік військовий і він військовий, потрібно домовлятися». Я відмовилася.

У міськвідділі поліції ентузіазму в розслідуванні не проявили. Довелося дуже наполегливо просити дізнавача Туруса, щоб той виписав направлення на судмедекспертизу. Коли ж отримали його й поїхали знімати побої, виявилося, що Турус не додав до направлення супровідний лист, а на довідці з травмпункту немає необхідних печаток. Довелося ще раз їхати до травмпункту, де нас намагалися «відшити» якимись відмовками, та все ж проставили печатки. Потім — знову до Туруса, який навіть не знав, що супровідний лист потрібен: «Уперше про це чую». Але пообіцяв «завтра-післязавтра» направити його судмедексперту й зателефонувати мені.

Оскільки три дні від нього не було ніяких звісток, знову поїхала у відділок. Дізнавач сказав, що лист вже, певно, в експерта. Та наступного дня (вже була п'ятниця) експерт, якому я зателефонувала, сказав, що документи йому ніхто не прислав. Я зателефонувала в поліцію (до речі, жодних контактів правоохоронці мені не лишили — доводиться телефонувати по 102, а звідти мене переключають на чергового по відділку), де черговий сказав мені, що Турус «пішов у відпустку на невизначений термін».

Це при тому, що мені дізнавач казав, що 3 липня (у понеділок) допитає мене як потерпілу та Женю як свідка. Він узагалі поводиться дивно: коли я приходжу до відділку, доводиться довго чекати, поки його знайдуть. До кабінету він мене намагається не пускати: швиденько щось скаже в курилці чи коридорі — і хоче десь піти. Він навіть не знав, що у майора зафіксували алкогольне сп'яніння. Каже: «Ну, якщо протоколи будуть, то ми долучимо». Я просила вилучити записи камер з магазину, де було видно, як все починалося, як той майор руками махав. А він мені: «Ну, на зупинці ж камер не було, свідків, окрім вашого чоловіка, немає. А в магазині — то не зовсім доказ, там тільки „адміністративка“. Може, вилучимо, може, не вилучимо. Справа ще буде йти, ми ще будемо збирати докази». Ніякого бажання робити свою роботу я не бачила.

Витримувати це важко морально. У голові не вкладається, мене ніколи ніхто не бив, а тут отримати таке від офіцера. В глобальному сенсі — від начебто побратима чоловіка.

Цей випадок спричинив неабиякий резонанс у соцмережах та ЗМІ, тож ним зацікавилися навіть в Міноборони. Заступник міністра Олександр Павлюк заявив, що службовців ТЦК неодмінно будуть карати за порушення законів та недоброчесний спосіб життя: «По кожній подібній ситуації буде проведено службові розслідування, а винні — притягнуті до відповідальності згідно із законодавством». Він запропонував скаржитися за телефоном 0−800−31−01−79 або на електронну пошту tckreport@gmail.com.

У Закарпатському главку Нацполіції дуже здивувалися формулюванню «відпустка на невизначений термін», бо в поліції такого бути не може.

— Нам дуже прикро, що склалося таке враження про роботу поліції. Можливо, хтось неправильно пояснив, хтось неправильно зрозумів, — запевнила «ФАКТИ» речниця обласного ГУ НПУ Ганна Дан. — Дізнавач у відпустку не йшов, він зараз на роботі, ми розбираємося, як так вийшло.

Одразу після отримання заяви були проведені необхідні слідчі дії, опитані двоє свідків, опрацьовані відео з камер спостереження. Інформація внесена до ЄРДР, є висновок, що порушник перебував у стані алкогольного сп'яніння. Якихось непорозумінь чи проблем з документами у нас також немає. Була затримка за висновком судмедексперта, але ми вже його отримали, після чого отримали змогу оголосити підозру. Процесуальні дії проводилися, ніхто у відпустці не відпочивав.

Що ж до того, що потерпіла розказала про дії дізнавача, ми обов'язково проведемо перевірку, не залишимо це поза увагою. Але в процесуальному плані у нас немає ніяких проблем.

Наразі вже провели упізнання підозрюваного, інші слідчі дії та готують документи для передачі матеріалів кримінального провадження до суду. Офіцеру загрожує покарання у вигляді штрафу або виправних робіт на термін до року. Також не лишився осторонь і Закарпатський ОТЦК, де служить підозрюваний.

— Щойно нам стало відомо про цей факт, одразу була призначена службова перевірка, — розказав «ФАКТАМ» речник ТЦК Андрій Акімов. — Про її результати представники ЗМІ та громадськість будуть проінформовані. Ця справа стоїть на контролі у вищого командування. Офіційна наша позиція: ми засуджуємо прояви фізичного насильства стосовно громадян, особливо — від військовослужбовців, особливо — в стані сп'яніння. Толерантність до таких військовослужбовців — нульова, і покарання буде максимально суворим.