Український напій контабас завойовує ринок. Як ветеран ЗСУ виготовляє елітний алкоголь за унікальним закарпатським рецептом

Колишній боєць Роман Пелех виготовляє контабас – стародавній український алкогольний напій на основі бруньок смородини. Підприємець – наразі єдиний виробник цього продукту в країні, зазначають Патріоти України.

Історія виробництва почалася з того, що Роман з братом знайшли в старій закарпатській хаті 90 літрів витриманого контабасу. Після цього Пелех вирішив відродити виготовлення напою.

Унікальність продукту в тому, що основну сировину для його виготовлення – смородинові бруньки – збирають навесні впродовж короткого періоду. Через це їх вартість сягає тисячі гривень за літр.

Відповідно, пляшка напою коштує понад 1 500 грн. А ціна пляшки з лімітованої серії взагалі сягає 500 тис грн.

Як виготовляють контабас, чому він такий дорогий і де беруть бруньки смородини для його виробництва?

Алкогольний скарб із Закарпаття

Роман Пелех родом із Закарпаття. Він розповідає, що раніше разом із братом час від часу купував старі хати. В одному з придбаних старих будинків вони знайшли справжній "алкогольний скарб".

За словами Пелеха, у погребі того будинку зберігалося пиво часів Австро-Угорської імперії, вино, самогон та контабас. Знайдені 90 літрів останнього напою заклали ще в 1993 році.

"За два-три роки до знахідки я працював у компанії, яка була дистриб'ютором Hennessy, Moët&Chandon та інших алкогольних брендів, тому я трохи розумівся в алкоголі. В іншому випадку ми, напевно, викинули б усе це. Коли ми спробували контабас і зрозуміли, що це круто, то почали шукати рецепт його виготовлення", – розповідає підприємець.

Рецепт контабасу знайшли у старому радянському зошиті в тій же хатині. Виявилося, що це старовинний напій, рецепт якого ще у 1913 році записала Зіновія Клиновецька в одній з перших українських кулінарних книг "Страви й напитки на Україні".

Роман з братом зробили молодий контабас і створили купаж з витриманим у співвідношенні 70:30. Пляшку продавали по 3 900 грн, а в подарунковому дерев’яному боксі – по 4 500 грн.

"Ми зробили 400 пляшок, які розійшлися за пів року. Купували також люди з-за кордону, дехто замовляв по чотири-пʼять пляшок. Коли ми побачили, що людям сподобалося, то почали думати, як налагоджувати подальше виробництво", – каже підприємець.

У пошуках бруньок

Для виготовлення літра контабасу потрібно пів літра бруньок чорної смородини. Знайти їх непросто. Проблема в тому, що після зрізання бруньок кущі не дають врожаю принаймні до кінця сезону. Через це фермери, які професійно вирощують ягоду, не хотіли співпрацювати з підприємцями.

У деяких країнах ЄС ринок бруньок смородини сформований. Є компанії, які вирощують кущі лише заради цих зародків. Наприклад, французькі фармацевтичні та парфумерні підприємства десятиліттями закуповують у фермерів бруньки, а в Україні їх дістати неможливо.

"Ми вирішили купувати пагони чорної смородини, які залишалися після обрізки ягідників. Ці пагони ми встромляли в землю та зривали бруньки, коли вони набухали", – пригадує Пелех.

Бруньки смородини зривали вручну, для цього наймали людей. Це трудомісткий процес, який давав небагато сировини. Тоді підприємець розмістив оголошення про купівлю бруньок чорної смородини у фейсбук-спільнотах понад 300 невеликих українських міст.

"Спочатку ми поставили ціну 300 гривень – ніхто не хотів продавати. Підвищили до 500 – теж ніхто не звертався. Підняли до 1 тисячі гривень за літр – і люди відгукнулися. Викуповували по літру, півтори, хтось відправляв пʼять літрів, хтось навіть десять", – розповідає Пелех.

Бруньки на смородині з’являються восени і тримаються всю зиму. Навесні вони найбільше насичені ефірними оліями, тож їх потрібно збирати перед розкриттям. Аби кущі не загинули, з них можна зривати до 70% бруньок. Збір триває два тижні. Після збору бруньки заморожують.

"Через тиждень після збору бруньки покриваються пліснявою, тому їх потрібно заморожувати. Сушити не можна, бо тоді втрачаються ефірні олії. Ми викупили всі бруньки чорної смородини, до яких змогли дотягнутися. Нам вдалося зібрати велику кількість сировини", – каже Роман.

За його словами, в Україні почав формуватися ринок бруньок чорної смородини. З’явилися люди, які їздять по селах, купують їх і продають більшими партіями. "У нас є постачальники, які готові давати великі об’єми заморожених бруньок у будь-яку пору року", – додає засновник виробництва.

Виробництво контабасу

Для виготовлення напою підприємець орендує потужності лікеро-горілчаного заводу "Златогор" у Золотоноші на Черкащині.

"Компанія мала ліцензію на виробництво алкоголю, тому залишалося отримати документи на виготовлення контабасу. Процес тривав близько восьми місяців. За два тижні до 24 лютого 2022 року ми отримали ліцензію, а коли почалася війна, я пішов воювати", – згадує Пелех.

До того часу на заводі встигли виготовити першу партію напою – близько 500 пляшок.

Спроба самостійно отримати ліцензію на виробництво контабасу у 2019 році завершилася невдачею. Насамперед – через високу вартість та складні бюрократичні процедури.

Організувати легальне промислове виробництво контабасу теж не вийшло. Роман вклав близько мільйона гривень у приміщення із спиртосховищем, але його довелося закрити через низку нормативних вимог, які складно реалізувати для невеликого крафтового виробництва.

Зараз виготовлення контабасу – складний технологічний процес. Спочатку дистилят місяць настоюють на бруньках без доступу повітря, але з доступом світла. Потім його проціджують і витримують певний час без доступу світла, але з доступом повітря. Далі – заморожування і холодна фільтрація, щоб не було осаду. Загалом напій витримують пʼять-сім місяців.

"Після тривалої витримки контабас набуває нових відтінків смаку. Напій, який простояв у пляшці рік, смакує зовсім по-іншому, а за три-чотири роки набуває квіткових нот", – зазначає підприємець.

Вартість найдешевшої пляшки контабасу – 1 480 грн, у подарунковому боксі – 2 180 грн. Таку ціну засновник бренду пояснює високою собівартістю. "Якщо ти робиш дорогий напій, то не можеш залити його в дешеву пляшку, не можеш зробити дешеві дизайн та етикетку", – пояснює Пелех.

Останні десять пляшок з лімітованої серії купажу молодого контабасу з напоєм 30-річної витримки коштують по 500 тис грн кожна. Це маркетинговий хід для колекціонерів алкогольних напоїв.

Зараз молодий контабас можна скуштувати в кількох закладах Києва. Загалом їх близько десяти, серед яких – "Бармендиктат", ресторан Glek, паб "Кутовий".

Пелех підкреслює, що контабас – це окремий вид напою. Хоча на пляшці написано "настоянка", це варто сприймати як формальність. "Коли ми оформляли ліцензію, то для визначення роду напою можна було вибрати лише з того, що є в ДСТУ. Ми вибрали "настоянка", але з таким же успіхом можна сказати, що віскі – це настоянка на дубових бочках", – каже засновник бренду.

Потужності виробництва дозволяють виготовляти до 1 тис пляшок контабасу щомісяця. Сировини наразі для цього достатньо. Для виготовлення більшої кількості потрібне інше обладнання.

З початку великої війни напій не виготовлявся. Роман служив у ЗСУ, отримав поранення і довго лікувався. Після виходу в запас знову почав займатися виробництвом.

Контабасом цікавляться споживачі з різних країн – США, Великобританії, країн ЄС. Підприємець каже, що готується підписати договір про постачання напою в Болгарію.

Мрія про власну дистилярню

Пелех шукає інвесторів для створення свого виробництва. Наразі очікує на ухвалення закону, який спростить відкриття малих крафтових виробництв. 11 квітня Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроєкт про спрощення умов виробництва дистилятів малими підприємствами.

Уряд – ініціатор документа – пропонує спростити процес отримання ліцензії малими виробниками дистилятів, знизити її вартість і скасувати обов’язкову сертифікацію крафтових напоїв.

"Одна з причин, чому ми пішли на співпрацю з іншою компанією, якій теж потрібно платити, – це те, що ліцензія на алкоголь коштує 500 тисяч гривень. Ми не продаємо контабасу на таку суму. Ми чекаємо на остаточне ухвалення закону про малі дистилярні. Він пропонує зменшити вартість ліцензії до 30 тисяч гривень, це нам підходить", – каже Пелех.