Українці в Європі стоять перед вибором: повернутись на батьківщину зараз, чи залишитись в ЄС назавжди, - NYT

Ймовірно, саме зараз настав переломний момент, коли українським біженцям за кордоном варто визначитися з планами на майбутнє. Під кінець другого року повномасштабної війни українські біженці в Європі постають перед тяжким вибором - повертатися на батьківщину, де вирує війна, якій не видно кінця, чи остаточно пускати коріння на чужині. Про це пише The New York Times у великій статті, присвяченій долі українських біженців, передають Патріоти України.

"Серце каже повернутися назад. Але я хочу найкращого майбутнього для своєї дочки", – пояснює цю дилему 37-річна Ірина Хомич, що зараз перебуває в Німеччині зі своєю 8-річною донькою.

Попри те, що останнім часом у громадській думці в європейських країнах зростає негатив щодо іммігрантів, прийом саме українців навпаки місцева влада вважає успіхом. Наприклад, у Німеччині заявили про бажання запропонувати українським біженцям довгострокове майбутнє в країні без прив’язки до подій в самій Україні.

Для самих біженців Європа досі не стала новим домом повною мірою. У Німеччині лише один з п’яти українців знайшов роботу. Часто цьому стає на заваді німецька ж бюрократія: якщо ти проживаєш у тимчасовому помешканні для біженців і не маєш "приватної" адреси, твою дитину не візьмуть до школи, а залишити її без нагляду неможна, найняти няньку – дорого. Переїхати в орендоване житло теж можуть дозволити собі далеко не усі – знову ж таки дорого.

Але попри це поступово стає усе більше тих, хто розглядає Європу як свій новий дім. NYT наводить приклад 25-річної Валерії Михайлової. Жінка сама родом з Донецька і побачила війну ще у підлітковому віці. Зараз вона в Німеччині зі своєю 8-річною донькою та бойфрендом-мароканцем, якого зустріла в Харкові. Тепер пара має намір відкрити власну кондитерську в Берліні.

"Я дуже-дуже сумую за Україною, але я починаю проживати свою молодість", – каже жінка. Мер німецького міста Фрайбург, яке прийняло більше українських біженців ніж уся Франція, розповів, що після покращення стратегічної ситуації для України на фронті минулого року багато українців поїхало додому, але чимало лишилися.

"Перші 8, 10, 12 місяців вони більше чекали та думали: "Потім ми повернемося, ми побудуємо нову Україну після війни". Але зараз вони вивчають німецьку мову і шукають роботу", — сказав мер Фрайбурга Мартін Горн. Він визнав важкий емоційний вибір, пов’язаний із рішенням залишитися, але сказав, що з точки зору міста українці стали активом, здатним заповнити дефіцит роботи в місті. "Вони нам потрібні", — сказав він.