Українцям можуть не дати відпустку на роботі через воєнний стан: Ось кого стосується

В Україні під час дії воєнного стану роботодавці мають право не надавати своїм працівникам відпустки. Однак це стосується лише співробітників, які працюють на об'єктах критичної інфраструктури, передають Патріоти України.

Такі норми передбачає закон "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". При цьому роботодавець не може не дати відпустку, якщо:

• співробітниця йде у декрет або відпустку для догляду за дитиною до 3 років;
• працівника не залучено до робіт на об'єктах критичної інфраструктури.

Однак є ще один важливий аспект. За законом (Трудовий кодекс, ст. 79), кожному підприємстві має щорічно складатися графік відпусток з урахуванням інтересів виробництва та особистих інтересів працівників. Якщо такий графік є, то роботодавець може відмовити співробітнику в наданні щорічної відпустки поза строками, визначеними графіком відпусток.

У решті випадків роботодавець не має права відмовляти співробітникам у щорічній відпустці. Заява про неї має бути написана не пізніше ніж за 2 тижні до дати початку відпустки.

Відпустка без збереження зарплати: важливі нюанси

Деякі працівники мають виключне право на відпустку без збереження заробітної плати. Правила прописані у законі "Про відпустки". Йдеться про такі категорії працівників:

• матері або батьки, що виховують дітей без матері (зокрема в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), які мають двох та більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю – до 14 календарних днів щорічно;
• чоловіку, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – до 14 календарних днів;
• батькам, якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною 6 років (також є винятки);
• батькам для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

• учасникам війни, членам сімей загиблих ветеранів війни, загиблих захисників та захисниць України – до 14 календарних днів щороку.
• особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – до 21 календарного дня;
• пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю ІІІ групи – до 30 календарних днів щорічно;
• особам з інвалідністю І та ІІ груп – до 60 календарних днів щорічно;
• одруженим особам – до 10 календарних днів;
• 9 працівникам у разі смерті рідних по крові або шлюбу – до 3 або до 7 днів залежно від ступеня спорідненості;
• працівникам для догляду за хворим рідним по крові або шлюбу, які за висновком медичного закладу потребують постійного стороннього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

• працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку;
• працівникам, допущеним до вступних іспитів до вищих навчальних закладів, – до 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду у місцезнаходження навчального закладу та назад;
• працівникам, допущеним до складання вступних іспитів до аспірантури з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду у місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки та назад;
• сумісникам – терміном до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

• ветеранам праці – до 14 календарних днів;
• працівникам, які не використовували за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково та отримали за них грошову компенсацію, – до 24 календарних днів у перший рік роботи на підприємстві до настання шестимісячного строку безперервної роботи;
• працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, що розташовані в іншій місцевості, – 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду у місцезнаходження навчального закладу та зворотному напрямку.
• працівникам, які розпочали роботу після звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації – до 60 календарних днів.

Проте за згодою сторін у відпустку без збереження зарплати може піти будь-який співробітник. У такому разі відпустка може тривати понад 30 днів на рік.