Ушанування спільної історії: У Каунасі відкрили пам’ятник Великому князю Литовському та Руському, королю Польському, роботи київських скульпторів

У другому за значенням місті Литви, Каунасі, нещодавно відкрили пам’ятник великому князю литовському і королю польському Олександру Ягеллончику. Подія була приурочена до дня Грюнвальдської битви — перемоги об’єднаних сил Великого князівства Литовського і Королівства Польського над Тевтонським орденом, передають Патріоти України.

Пам’ятник створили знані українські скульптори Олесь Сидорук та Борис Крилов, а відлили з бронзи у майстерні на околиці Києва. При чому українці працювали в умовах відключень світла та повітряних тривог. Про це розповів «Вечірньому Києву» скульптор Олесь Сидорук.

Днями в посольстві Литви в Україні відбулася церемонія нагородження всіх причетних до спорудження пам’ятника Олександру Ягеллончику.

— Яким чином українські скульптори отримали замовлення на виготовлення скульптури для Литви?

— Ми з Борисом уже зробили чимало скульптур для Литви, ця країна стала для нас рідною. Зокрема Витязя свободи для Каунаса, литовського драматурга та філософа Відунауса та інші. Нас знають, цінують. Тож коли литовські меценати вирішили подарувати Каунасу скульптуру Великого князя Литовського і Руського (1492-1506), короля Польщі Олександра Ягеллончика, то звернулися до нас, бо ми маємо досвід. Замовлення ми отримали наприкінці 2021 року році.

— Як вам працювалося в умовах повномасштабної війни?

— Роботу над скульптурою ми почали перед повномасштабним вторгненням, але після 24 лютого 22 року, зрозуміло, все стало на паузу. Коли росіян відігнали з Києва, через литовські урядові структури ми отримали запит на нашу роботу і відновили роботи над скульптурою у другій половині 2022 року. Як правило, з подібними масштабними проєктами ми працюємо пів року, але над Ягеллончиком вийшло майже два. Далося взнаки і відключення світла і те, що я в армії, але військове керівництво лояльно поставилося до цієї роботи.

— Розкажіть, будь ласка, як ви створювали таку монументальну скульптуру?

— Король Ягеллончик — це бронзова фігура, заввишки чотири метри, разом із постаментом — 6 метрів. Це не перша така масштабна робота, Витязь Свободи — вищий. Але саме ця скульптура — унікальна. І робить її такою плащ, що нагадує вітрило, у яке дме потужний вітер з Балтики — для литовців це символічно. І вигляд ефектний.

Пам’ятник у Каунасі

— У своїх роботах ви намагаєтеся досягти портретної схожості з героями. Чи впізнали литовці свого володаря?

— У своїй роботі ми завжди консультуємося з істориками, у цьому випадку співпрацювали з литовськими. І також нам допомагав наш знаний історик Олександр Алфьоров, також Максим Рог, який професійно займається стародавніми обладунками.

Консультувалися і отримували допомогу, провели науково-історичну реконструкцію, тож можна сказати, що фігура — впізнавана. Одяг, обладунки, меч — усе відповідає тій епосі.

Чимало людей з якими я зустрічався після відкриття пам’ятника підходили і дякували, що у такий спосіб ми підтримуємо культуру Литви, розповідаємо про її історію.

— Скульптура досить масивна, яким чином ви доправили її з Києва до Каунаса?

— Вона їхала «лежачи» спеціальним тралом через Польщу. Це негабаритний вантаж, тож в Україні, Польщі та Литві у нас був супровід.

А ще ми везли 100 тонн нашого, українського граніту для постаменту. І монтували пам’ятник наші майстри. І ось тут у нас виникли труднощі, бо довелося шукати тих, хто старший 60 років, щоб без проблем перетнути кордон.

Для нас важливо було зробити все бездоганно, бо композиція складна — постамент, фігура князя, плащ, окрема підставка з книгою. Це все символічно, бо Ягеллончик був не тільки воїном, а й Королем високоосвіченою людиною, пошановувачем наук і мистецтв.

— Чим постать Ягеллончика важлива для литовців?

— Сьогодні вони бачать, що ворог в України той самий, який був і в епоху Великого князівства Литовського. І для Литви це особливий поштовх подумати про те, що може бути, якщо у нас, українців, щось піде не так.

Литовський народ один з перших відгукнувся на допомогу нашій державі. Їхня підтримка є однією з найактивніших серед європейських країн. І ми щасливі, що своєю творчістю змогли хоча б частково віддячити нашим друзям. А ще ще одна нагода говорити про Україну, про нашу спільну історію.

— А особисто для вас, що значила робота над цим пам’ятником?

— Він таки особливий, бо створювався у пеклі війни, під час обстрілів, в умовах постійних вимкнень електроенергії. І це все нагадувало, що як і 500 років тому ми маємо зараз шанс знищити московське військо зараз, як було колись під Оршею, коли військо під командуванням князя Костянтина Острозького розгромило московитів. До речі гетьманом його призначив якраз король Олександр Ягеллончик.

Ми зможемо перемогти. Ми просто не маємо права передавати естафету війни нашим дітям.

І ще я хочу згадати тих, завдяки кому постав цей пам’ятник. Дуже дякую нашим майстрам, яким немає рівних: Володимиру Устінченку, Сергію Ступіну, Олександру Ковальову, Максиму Трапенку та іншим. Хочу згадати і керівника фірми САЯМАТ Ігоря Давидова, який вклав разом зі своєю командою максимальні зусилля для найкращого результату в такий складний для виробництва час.

Дякую почесному консулу Литви в Україні Робертасу Габуласу. А також Пранасу Кізнасу, литовському меценату, який взяв на себе фінансування проєкту. Його інвестиція в майбутнє покоління дасть 100% результат. Вдячний за допомогою українському фонду Робертаса Габуласа «Корона князів Острозьких». Ми разом пройшли дуже складний шлях. Ми дуже цінуємо його довіру і впевненість. Як і раніше було дуже приємно працювати з мером міста Каунас і його командою.

Дякую своєму військовому керівництву за підтримку. Дякую Борису Крилову, який взяв на себе основну творчу частину, під час моїх військових зобов’язань.

До слова, раніше Олесь Сидорук розповів про пам’ятники, які формують національну свідомість.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»