"У голові звучав голос, який диктував": Співачка ALYOSHA розповіла містичну історію про створення свого хіта

Нові реалії змусили багатьох людей більше цінувати кожну мить життя. Що чекає на нас, ніхто не знає, проте хочеться сподіватися на краще. Патріоти України пропонують вашій увазі інтерв'ю із відомою українською співачкою та авторкою ALYOSHA (Олена Тополя).

«Кіпріоти — дуже привітні й щирі люди»

— Олено, нещодавно ви повернулися з Кіпру. Як відпочивалося?

— За період пандемії за кордоном ми побували двічі. Хотілося трохи погрітися на сонечку. Взимку літали до Єгипту, а зараз — до Кіпру. Відпочили чудово! Діти були дуже задоволені, навіть не хотіли повертатися. Тим більше що до нас туди прилетіли друзі з донечками такого ж віку, як наші сини (Роман — 8 років, Марко — 5 років). Багато часу діти проводили не тільки на морі, а й у басейні. Й це був для них рай!

— Ви вперше побували на Кіпрі?

— Ні, я вже була раніше. Тоді пощастило подивитися місця Афродіти. Цього разу ми не їздили на екскурсії. Діти ще у тому віці, коли цього не оцінять, — треба, щоб подорослішали. Тоді зможуть усвідомити побачене та краще запам'ятати. Зараз живуть трохи інакшими бажаннями.

— Що вас вразило на Кіпрі нині?

— Неймовірно гарна природа! Море, гори… Кіпріоти — дуже привітні й щирі люди! Якось ми всією сім'єю, з коляскою проходили повз місцевий ресторан. І його господар пригостив нас своїм виноградом. А потім ще не раз дарував домашні огірки та іншу городину. Це було дуже приємно.

— Чи відрізнявся нинішній відпочинок від допандемійного?

— Щойно прилетіли, здавали тести. На Кіпрі дуже багато туристів. Майже всі — без масок. Лише в одному ресторані нас запитали, чи ми вакциновані. Я відповіла, що ні, але є результати тесту — можу показати. Проте робити цього не довелося.

«Алкоголь, як і м'ясо, не вживаю»

— Їжа на Кіпрі смачна?

— Нам сподобалася. Особливо кіпрська національна страва — мезе з риби та морепродуктів. Це свого роду асорті. Кожна риба, кожен морепродукт приготовані по-різному. Щось обсмажується, щось запікається… Як правило, однієї порції вистачає на двох людей. Пропонують і м'ясне мезе, проте я м'яса не їм.

— Рік тому ви народили донечку Марію — й так швидко відновили форму! Як вам це вдалося?

— Я б не сказала, що повернулася у форму так швидко, як хотіла. Після народження старшого сина Роми повернулася до звичної ваги — 50 кілограмів — через чотири місяці, після народження Марка — через пів року. А зараз знадобилося часу ще більше — вісім місяців. Скинути зайві кілограми було набагато складніше. Проте ніяких особливих рецептів у мене немає. Просто з трьома дітьми стільки справ, що не завжди встигаєш поїсти. А щоб схуднути, досить не вживати солодке та борошняні вироби. Це всім відомо. Цукор можна замінити на мед, замість десертів їсти фрукти. Від борошняних виробів можна відмовитись хоч на певний період, а потім вживати їх в обмеженій кількості.

— Кажуть, що на Кіпрі дуже смачні сири та якісні вина. Ви куштували?

— Алкоголь, як і м'ясо, не вживаю, тому щодо вин нічого не скажу. Про них краще запитати в мого чоловіка (Тарас Тополя — соліст гурту «Антитіла»). А сири куштувала. Вони дійсно дуже смачні. Особливо — козині. Я в дитинстві пила парне козине молоко, тому цей смак для мене приємний.

— Щось цікаве привезли з відпочинку?

— Подарунки нашим батькам. Мамам — браслети з мушель, а татам — мочалочки та мило з ароматом лайму. На Кіпрі дуже багато цитрусових.

— Вони використовуються й для створення натуральної косметики. Як вам кіпрські засоби?

— Я мало користуюся косметикою. Й до того ж, знаєте, думаю, для кожної людини найкорисніше те, що росте там, де вона народилася, — і для тіла, і для душі. Головне з того, що привезли, — це, звичайно, враження. На пам'ять про відпочинок ми зробили багато фото.

— Особливо гарна фотосесія, де ви у кораловій сукні. Сподобався й ваш пост: «Кожна жінка квітне від щастя! Та іноді, щоб підняти настрій та розквітнути, нам потрібна гарна сукня. Згодні, дівчата?))) Коли я побачила цю сукню, зрозуміла, що вона дарує мені щасливий настрій. А коли мама щаслива, щаслива вся сім’я!»

— Це плаття я придбала для того, щоб зробити на Кіпрі фото. А коли повернулася, почала виступати у ньому. Люблю жіночні сукні — прості та водночас вишукані. Щодо фотосесії, мені пощастило. На Кіпрі ми зустрілися зі знайомим фотографом. І наша фотосесія тривала не один день. На Кіпрі дуже гарні локації! Думаю, коли піде перший сніг, треба такі фото постити у соцмережах і згадувати наш чудовий відпочинок (посміхається).

«Хочеться, щоб люди тягнулися до справжньої музики, де є душа»

— Як пандемія вплинула на шоу-бізнес? Й що нового у вашій творчості?

— Шоу-бізнес нині — це якийсь сюрреалізм. Він переважно перетворився на таку клоунаду, що не має бажання брати у всьому тому участь. Хочеться, щоб люди тягнулися до справжньої музики, де є душа, до музики, яка приходить з космосу. А те, що робиться заради комерції, — це зовсім інше. Який у цих пісень сенс, що вони несуть? Думаю, прийшов час прокинутися й замислитися над цим…

— Нещодавно ви випустили новий кліп «Лебеді». На ютубі його переглянули вже понад мільйон глядачів. У коментарях стільки добрих слів на вашу адресу!

— Це класно, що люди відчувають: вони такі ж, як я, а я — така, як вони! Людям подобається те, на що налаштована душа.

— Погоджуюсь. Правда, що ваша пісня «Поруч» має якусь незвичайну історію?

— Так. Можете вірити чи ні, але ця пісня народжена дивним чином: наче під диктовку Кузьми Скрябіна. Я написала її буквально за 5 хвилин. У моїй голові звучав голос, а я записувала те, що чула. Потім зрозуміла, що то був його голос… Ця пісня дуже глибока та є для мене знаковою.

— Вірите у знаки долі?

— Вони є. Але ми не завжди їх бачимо.

— Чи додає популярність вам щастя?

— Ніколи не прагнула до неї.

— Чи достатньо вам зараз виступів наживо? Нарешті вони потроху відновлюються в артистів.

— Більш-менш. В принципі, ми не жаліємося.

— Як, на вашу думку, світ може змінитися після пандемії?

— Сподіваюсь, що люди зрозуміють: ми повинні бути людяними. А це можливо, коли ми не відокремлені один від одного, а єдині. Онлайн-спілкування стає у нашому житті дедалі більше. І дуже велика ймовірність, що цей процес не зупиниться. Люди прагнуть цього. Вони стільки часу проводять у соцмережах й іноді не бачать того, що відбувається поряд. Але якщо все стане онлайн, таким, як я, у цьому світі не залишиться місця. Я так жити просто не зможу…

— Думаю, все ж такого не станеться. Що б ви побажали читачам у наш непростий час?

— Частіше повертайтеся у стан дитинства, бо там є справжність. Будьте відкритими та щирими!