У пошуках витоків "Снігової людини": Першими "альпіністами" серед людей стали не гомо сапієнс і неандертальці? Кістка з високогірної печери стала справжнім відкриттям для антропологів

Вчені змогли довести, що денисовці таки жили в печері на Тибеті на висоті понад 3000 метрів. Доказами їхнього існування є фрагменти кісток, знайдених вченими у тибетській печері.

Щоб з’ясувати більше інформації про цей вид вимерлих людей, команда генетиків та археологів здійснила низку екпедицій до печер на Східному Тибеті, передають Патріоти України з посиланням на The New York Times.

Це місце протягом століть було святилищем для буддистів. У 1980 році чернець, який прийшов туди помолитися, помітив на землі частину щелепи.

Відтоді цей фрагмент зберігався у музеї. Аж поки Дунджу Чжан, археологиня з Університету Ланьчжоу, не взялася проаналізувати його детальніше.

Щелепа була подібна до людської, але не мала підборіддя. А зуби, які там залишилися, були більшими, ніж в людини. Науковиця припустила, що вона могла належати денисовцю.

Потім вчені порівняли структуру білків з генами колагену сучасних людей, неандертальців і денисівців. Найкращий збіг виявився у гені останніх.

Щоб з’ясувати, як жили денисовці та як вони змогли пристосуватися до суворих умов життя на такій висоті, команда здійснила декілька експедицій. Також у печері вирили декілька отворів, у яких знайшли фрагменти кісток.

В ході експедицій вони встановили, що щелепі, імовірно, понад 160 тисяч років.

У відкладеннях також виявили чотири фрагменти ДНК денисовців. Найстаріший походить з шару, що утворився приблизно 100 тисяч років тому, а наймолодший – з того, що сформувався між 48 тисячами і 32 тисячами років тому.

Також вони змогли ідентифікувати понад 2000 фрагментів кісток і відшукати ребро, яке, ймовірно, належить денисовцю.

Антропологиня Саманта Браун називає це переконливим доказом того, що цей вид людей таки жив у печері Байшия на Східному Тибеті.

Науковці дійшли висновку, що інші кістки в основному належать тваринам. Припускають, що їх вбили денисовці: на них є порізи, які можуть про це свідчити.

Денисовці, схоже, надавали перевагу блакитним вівцям, які досі мешкають на тибетському плато. Також вони полювали на хижих звірів і птахів, бабаків.

Тож, на думку науковців, ці дані вказують на те, що вони могли добре пристосуватися до умов життя на Тибеті, зокрема навіть у льодовиковий період.