"У середині XVII сторіччя Османською імперією правила українка Надія": Вражаюча історія Хатідже Турхан, котра схожа на долю Роксолани

"Українська дівчина Надія, яка стала в середині XVII сторіччя правителькою Османської імперії, потрапила до Туреччини, як і знаменита Роксолана: під час набігу на українські землі її захопили татари, а потім продали як рабиню в Стамбулі, — розповідає дослідниця і письменниця Олександра Шутко, авторка художньо-біографічних книг про цих жінок. — Шведський посол у Стамбулі Клес Роланд повідомляв, що Надію купив турецький паша на ім’я Юсуф, який служив секретарем у матері тодішнього султана (глави держави) Кьосем, що була етнічною грекинею. Паша подарував цій жінці юну українку. А Кьосем віддала її в наложниці своєму сину Ібрагіму І. Перед цим її старший син, який правив Османською імперією, помер, і султаном став молодший Ібрагім І (сучасники називали його божевільним). Зрозуміло, що лишитися християнкою Надія не могла. Тож в історію вона увійшла зі своїм мусульманським іменем Хатідже Турхан. Вона народила султану первістка Мехмеда. Хлопчику було шість з половиною років, коли вбили його батька. Тож малого оголосили правителем імперії. Його мати Хатідже Турхан мала б стати регентшою при синові — фактично очолити державу, але цьому завадила інша не менш впливова жінка. І все ж наша землячка взяла верх над суперницею. Це трагічна, в якійсь мірі, детективна історія". Патріоти України пропонують вам дізнатися деякі подробиці, прочитавши запис інтерв'ю із письменницею.

«Надія стала першою жінкою в житті султана»

— Хто намагався завадити Надії бути регентшою при малолітньому сині-султані?

— ЇЇ свекруха Кьосем. Після загибелі сина Ібрагіма І вона мала б поселитися в Старому палаці, який називали «Палац сліз». Там доживали свій вік матері померлих султанів та колишні дружини й наложниці правителів. Але Кьосем на це не погодилась. Разом зі своїм оточенням (пашами, беями, духівниками) вона придумала хитру штуку: стала старшою валіде (валіде — мати султана), а Хатідже Турхан дала титул молодшої валіде. Аргументувала це тим, що невістка ще надто молода (на той час Надійці було чи то 21, чи то 22 роки — точна дата її народження невідома). Таким чином реальну владу в країні отримала свекруха.

— Як Надії вдалося все ж її перемогти?

— Хатідже Турхан збирала навколо себе фракцію придворних і чиновників, які були противниками Кьосем. Та це бачила і стала готували злочин. Вирішила отруїти свого онука — султана Мехмеда IV і посадити на трон його зведеного брата, мати якого Діляшуб була більш зговірливою, ніж норовлива українка.

На щастя, служниця владолюбної свекрухи Мелекі вчасно повідомила Хатідже Турхан, що готується замах на її сина. Прибічники нашої землячки вирішили негайно діяти. Вони прийшли в покої Кьосем і вбили її. На той час Мехмеду IV було вже дев’ять років. Після того Хатідже Турхан п’ять років була фактичною правителькою однієї з найсильніших держав того часу.

— За яких обставин було вбито її чоловіка султана Ібрагіма І?

— Хатідже Турхан не стала його дружиною — лишилася наложницею. Але вона була першою жінкою в його житті, з якою він пізнав любовні втіхи. Тут треба пояснити, що, скажімо, за 100 років до цього, в часи Роксолани, в Османській імперії братів правлячих султанів страчували — в такий радикальний спосіб володарі позбувалися можливих конкурентів. Але з часом звичаї при дворі стали гуманнішими — братів глави держави утримували в ізоляції від світу (в таких собі «золотих клітках»). Саме так прожив більшу частину юності та молодості Ібрагім І. Зокрема, він був незайманий.

І ось раптом помирає його старший брат. Ібрагім став султаном, отримав можливість жити повноцінним життям. І тут мати подарувала йому юну красуню-українку. Якщо до того він не знав близькості з жінками і, цілком можливо, боявся їх, то завдяки Хатідже Турхан став завзятим ловеласом — завів собі чисельний гарем. Але все ж первістка йому народила саме Хатідже Турхан (це сталося через два роки після знайомства). Тож їх син мав право законного наслідування престолу Османської імперії.

Через певний час нашій землячці довелося серйозно турбуватися за його життя — хлопчика могли вбити, щоб спадкоємцем став син Ібрагіма І від іншої жінки. Ці побоювання посилились після того, як султан одружився з однією зі своїх фавориток. На красунь та різні панські забаганки він витрачав так багато грошей, що це відчутно відбилося на економічному становищі держави, зокрема, на виплатах яничарам. Вони вирішили покласти цьому край. Спочатку замкнули Ібрагіма І в його покоях, а згодом вбили. І султаном був оголошений його первісток — шестилітній Мехмед.

— Відомо, як поводилась його мати в ролі правительниці?

— Так, про це лишилося чимало свідчень сучасників. Її характеризують як доброзичливу, співчутливу людину. Ці свої риси вона проявила навіть у питаннях, які торкалися безпеки її сина і онуків. Коли Мехмед IV став дорослим, завів гарем, і в нього почали народжуватися діти, він вирішив позбутися своїх зведених братів, які сиділи у «золотих клітках». Адже вони становили для нього і його нащадків потенційну небезпеку. Одної недоброї ночі він особисто пішов вбивати своїх зведених братів. Але Хатідже Турхан собою закрила пасинків, рішуче сказала сину: «Дістанешся до них тільки через мій труп».

До речі, два зведених брата Мехмеда IV все ж стали султанами після його смерті — спочатку Сулейман ІІ, а потім Ахмед ІІ. Але обидва правили не довго — в сукупності сім років. Після них титул глави держави отримували онуки нашої Хатідже Турхан (Мустафа ІІ і Ахмед ІІІ).

Вона давала багато грошей на благодійність, будувала мечеті. Заступалася за багатьох слуг, яких її син збирався покарати — просила дати їм шанс виправитися. На жаль, її добротою часто користувалися непорядні люди. Зокрема, випрошували посади, на яких можна було брати хабарі.

Хатідже Турхан розуміла, що в імперії конче треба навести лад. Передусім, стримати хабарництво, яке набуло жахливих масштабів і підривало економіку. Для цього їй був потрібен розумний, чесний і рішучий голова уряду — великий візир. Вона поміняла до десятка людей на цій посаді, поки нарешті їй не трапився саме такий, якого шукала — Кьопрюлю Мехмед-паша. Він був деспотичним, наполіг на тому, щоб в його роботу не втручалися ані султан, ані його мати. Отримавши можливість діяти за власною волею, стратив понад 20 тисяч суддів, сановників у Стамбулі і провінціях. За свідченнями палацового ката, йому довелося скарати на горло приблизно чотири тисячі посадовців. Деспотичні заходи допомогли навести лад, збільшити надходження в казну, укріпити військо і продовжити завойовувати нові території.

«На базарі в Стамбулі Хатідже Турхан випадково зустріла свого брата, якого також полонили татари»

— Хатідже Турхан допомагала українським бранцям, що опинилися в Османській імперії?

— Так. Причому, на відміну від Роксолани, вона гуртувала навколо себе не польську шляхту, а саме українців (тоді їх називали русинами). Визволяла русинів із в’язниць і залучала їх до будівництва мечетей, що зводились за її наказом. Одного разу Хатідже Турхан випадково зустріла на базарі в Стамбулі свого рідного брата, який на той час носив турецьке ім’я Юсуф-ага. Юсуф — аналог нашого ім’я Йосип. Він працював на ринку помічником торговця фруктами та овочами.

— ЇЇ брата також викрали татари?

— Саме так. Надія подарувала брату маєтки. Навіть одну з мечетей, що звеліла побудувати на околиці Стамбулу, назвала на честь брата. Під час Другої світової війни та мечеть була частково зруйнована, але її відновили, і вона є понині. Юсуф-ага прожив довге щасливе життя. Помер у 1689 році, переживши сестру на шість років. Його поховали на найпрестижнішому кладовищі Стамбулу, біля мечеті пророка Еюба. Могила збереглася. Зберігся й мавзолей його сестри, який спорудили ще за її життя. Як я казала, ми не знаємо точно, коли вона народилася. Але можна говорити про те, що прожила приблизно 50 років — як і Роксолана.

У Хатідже Турхан, окрім сина Мехмеда, була ще донька Атіке. Її назвали на честь сестри Ібрагіма І, в якої Надія вчилася придворному етикету, мові фарсі, арабському письму, співам і танцям. До речі, в кожному гаремі були музично-танцювальні ансамблі з наложниць. Хатідже Турхан видала доньку заміж за українського козака, який, ясна річ, носив турецьке ім’я — Сари Кенан. Зрозуміло, що й він потрапив до Османської імперії не з власної волі. Але вибився там в люди: дослужився до високого титулу паші і навіть став адміралом османського флоту. Правда, програв велику морську битву. Іншого флотоводця за це стратили б, але зятя Хатідже Турхан помилували, навіть титул паші зберегли. Проте він не помер власною смертю. Його направили на придушення одного з повстань, і він перейшов на бік бунтарів. За це Сари Кенана скарали на горло.

— Лишилися відомості про те, як виглядала Хатідже Турхан?

— Існують її портрети, зокрема, гравюра, створена в XVII сторіччі голландським художником Пітером де Йоде ІІ. Але, скоріш за все, це уявні портрети — версії авторів, як вона могла виглядати. Через це й словесні описання зовнішності Хатідже Турхан дуже сильно різняться. В одних джералах написано, що вона мала темне волосся, карі очі, в інших — волосся і очі світлі. Але достеменно відомо, що батько її дітей Ібрагім І був брюнетом і мав надзвичайно світлу шкіру. А її син Мехмед IV мав русяве волосся і блакитні очі. Певно, він успадкував їх від матері. Отже, виходить, що вона була білявкою зі світлими очима.

— Надія стримувала османів від військових походів в Україну?

— Військо її сина Мехмеда IV завоювало в 1672 році Поділля, звідки, за моєю версією, походить Хатідже Турхан. Центром нової османської провінції став Кам’янець. Турки тоді зробили ставку на підтримку русинів. Передусім, скасували кріпацтво. Лишили православним три їх церкви, тоді як костели перетворювали на мечеті. Коли в 1699 році ці землі знову перейшли до Речі Посполитої, чимало русинів подалися в Османську імперію, бо за турків їм жилося значно краще.

— Як сталося, що ви зайнялися дослідженням біографії Хатідже Турхан?

— Все почалося з того, що я ще в шкільні роки зацікавилася історією життя Роксолани. Перечитала майже все, що про неї було написано в Україні, Польщі, Росії. Розуміла, що найбільше інформації має бути все ж в турецьких дослідженнях. Щоб їх прочитати, треба було вивчити мову. Зайнялася цим на курсах іноземних мов. Я наполеглива, тож турецьку опанувала досить добре. Зібрала дуже багато цікавих відомостей про Роксолану, про які в нас практично ніхто не знає. Тому написала про неї книгу. Під час дослідницької роботи дізналася, що були й інші султани-українки: Хатідже Турхан і Шехсувар, яку на батьківщині звали Марією.