Як відбувалася депортація

Депортацію кримських татар влада СРСР початла о 4-й годині ранку 18 травня 1944 року і завершила о 4-й вечора 20 травня. Здійснювали операцію 32 тисячі військових НКВС.

Людям давали від кількох хвилин до півгодини, щоб зібратися, потім вантажівками везли на залізничні станції. Звідти ешелонами, в наглухо закритих товарних вагонах відправляли до місць заслання – у віддалені регіони СРСР: від північного Передуралля до республік Середньої Азії.

У дорозі людей годували рідко і погано, померлих ховали біля залізничного полотна або не ховали взагалі. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, іноді розстрілювали на місці.

4 липня 1944 року НКВС офіційно поінформував Сталіна про завершення депортації. Але незабаром після цього з'ясувалося, що забули виселити людей з Арабатської стрілки. Замість того, щоб підготувати додатковий трансферт у поїздах, НКВС завантажив сотні кримських татар на старий човен, доставив його до середини Азовського моря і втопив разом з людьми 20 липня. Тих, хто не тонув, добивали кулеметами.

Жертви депортації кримських татар

За офіційними даними, повідомленими Лаврентієм Берією з Ташкента, в дорозі загинула 191 людина. Насправді ж у ході виселення з Криму і в перші роки після нього загинули близько 46,2% кримських татар, тобто майже кожен другий з народу.

Протягом декількох років після вигнання з Криму люди продовжували гинути через недоїдання, трудову експлуатацію, хвороби, відсутність медичної допомоги та суворий клімат.

Депортовані кримські татари часто змушені були працювати по 11-12 годин на добу, без вихідних. При цьому отримували вони всього по 200-400 грамів хліба на день. Багатьом доводилося жити в землянках, де "не було ні дверей, ні вікон, нічого, лише очерет" на підлозі, щоб спати.

Причини депортації

Серед причин депортації радянська влада називала дезертирство кримських татар з Червоної армії, співпрацю з нацистами і розправу над радянськими партизанами.

Вже за часів перебудови, 14 листопада 1989 року, Верховна Рада СРСР прийняла "Декларацію про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, які були піддані насильницькому переселенню, і забезпечення їхніх прав", яка засудила насильницьке переселення як найтяжчий злочин, що суперечить основам міжнародного права.

А 12 листопада 2015 року Верховна Рада незалежної України визнала депортацію кримських татар геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Масове повернення кримських татар до Криму почалося в кінці 80-х років минулого століття.