"Важко уявити біль": Військовий розповів, що мати загиблого воїна сказала його командиру на похороні, і розбурхав мережу

Воїн, який віддав життя в ближньому бою з російськими окупантами, Артур Скавренюк повернувся додому на щиті. Провести захисника в останню путь прийшли рідні, побратими та всі, хто знав і шанував героя, Патріоти України.

За словами військовослужбовця та нардепа 8-го скликання Володимира Парасюка, під час похорону стався момент, який глибоко вразив присутніх. Командир роти, де служив Артур, підійшов до його матері та, ледве стримуючи емоції, сказав: "Вибачте, що ваш син так повернувся додому, вибачте щиро".

Проте відповідь матері Артура була неочікуваною й водночас надзвичайно сильною: "Ви не маєте за що просити вибачення. Це я маю перепросити за помилки мого покоління, яке своєю несвідомістю доклалось до того, що молоді хлопці, такі як ви, яким жити і жити, зараз мають брати до рук зброю. Не перепрошуйте і головне – живіть! Живіть і повертайтесь додому!"

Парасюк додав, що Артур був відважним воїном, який максимально віддавався справі, а віддав найцінніше – власне життя. За його словами, чоловік прийшов добровільно служити в підрозділ разом зі своїм рідним братом Андрієм.

"Вірите, бачити, як один брат стоїть над могилою іншого, – це як якась паралельна реальність. Ти не віриш, що це відбувається просто зараз. Важко навіть уявити, який біль у його серці", – написав Парасюк.

Українці в коментарях під дописом Парасюка погодилися з думкою, що зараз відбувається розплата за помилки минулого. Вони висловили слова підтримки та співчуття родині загиблого.

Телерадіоканал Хмельницької області "Перший Подільський" повідомив, що прощання відбулося у рідному для загиблого воїна Кам'янці-Подільському, що на Хмельниччині.

Зазначається, що з перших днів війни Артур Скавренюк вирішив протистояти ворогу. Спочатку долучився до територіальної оборони, а далі з молодшим братом пішов на службу за контрактом. Останній бій захисник прийняв 26 січня 2025 року неподалік Часового Яру. Тепер йому назавжди 37 років.

Знайомі загиблого воїна пам'ятатимуть його як веселу, чуйну, добру і відчайдушну людину. Водночас друзі і побратими додали, що з Артуром не було страшно, адже він був надійним товаришем. "Якщо Артур був за спином, то оглядатися не було потрібно", – пригадав друг загиблого Артура Сергій Самсонюк.