"Вбийте Росію в собі, у своїй голові! Інакше не буде нічого хорошого": Голобуцький про інтерв'ю з Пугачовою, яка була довіреною особою Путіна

"Подивився (штрихпунктиром, прокручуючи більшу частину про особисте) 3,5 години розповідей 76-річної Пуґачової про життя, родину і інше - зокрема, про поцілунки з Сєрґєєм Кірієнком (одним з найвпливовіших людей після Путіна - тобто, таким самим військовим злочинцем) і про милого Міхалкова. Чому вона вирішила, що от зараз саме час довгої розповіді, хоча всю війну мовчала - хтозна. Однак це однозначно піар-акція", - про це у Фейсбуці пише політолог Олексій Голобуцький, передають Патріоти України.

"В будь-якому випадку, українці продемонстрували однозначно нездоровий інтерес до слів російської співачки. Не знаю, скільки з понад 10-х мільйонів переглядів за 2 дні належать українцям, однак мої спроби привернути увагу до того, що Пугачова – це теж «русскій мір», спричинили величезну хвилю обурення.

Ба більше: цілком нібито притомні і патріотичні українці прокльонами відреагували на мої достатньо стримані фотожаби – по суті, політичну сатиру. Хоча, варто визнати, трохи провокаційну.

І от в цьому проблема: не втому, що говорить Пуґачова. А що українці це досі уважно слухають і обурюються спробам відібрати.

Вони вже забули, що вона була довіреною особою Путіна. Що Ґалкін 2014-го їздив виступати до окупованого Криму - співав на "Днє Россіі" в Ялті. Пуґачова, як і багато інших, обслуговувала кремлівський режим – просто на найвищому рівні і в трохи специфічний спосіб. Вона така сама людина системи. Хоча, звісно, талановита і розумна.

Тому начхати, що Пуґачова за 3,5 години нічого не сказала проти Путіна, нічого не сказала на підтримку українців. А загалом «проти війни» чи не кожен перший «хороший русскій», якого влаштовує все, крім Путіна. Тому такі слова взагалі нічого не варті.

Головне, що українці продовжують лишатись меншовартісними й жити російськими наративами. Продовжують лишатись малоросами. Шахеди, ракети і вбиті родичі нічого не змінили у їхньому світосприйнятті. Основою так і лишається «Куда уходит детство» і «Миллион алых роз» часів їхньої молодості. А українська мова, україноцентричність – це тонкий штучний шар ззовні, щоб дотримуватись «нової пристойності».

Тому можна ненавидіти тільки Путіна – а російський народ у війні не винуватий. І тим більше в цьому не винувата Пуґачова. Як не винуваті і російські пісні, фільми, серіали – тому до них вже можна повертатись, адже скоро завершиться війна. Пуґачова – це така індульгенція для російського: «не все там так погано», «там є хороші речі, хороші люди».

Так що завершиться (точніше, призупиниться на пару років) війна – і Україна залишиться от з цим контингентом совкових і постсовкових людей 45+. І от для них вже готують звичну жуйку «ми з росіянами сусіди, треба дружити, там не один Путін є».

Тому, можливо, це і є причина появи інтерв'ю після років мовчання: щоб оперативно повертати образ «хорошого русского» з іншого ракурсу, якщо вже латиніни-навальні вср... провалились.

Я нікого ні до чого не змушую: якщо хочете, слухайте Пуґачову, та хоч Шамана!.. Але я все ж ризикну повторити фразу зі старого фільму Захарова "Вбити дракона" - пам'ятаєте, в кінці Ланцелот казав "Ну поймите же, он здесь (показывает на голову); я сейчас заставлю каждого это понять и убить дракона… в себе!". Тому вбийте Росію в собі, в своїй голові! Інакше не буде нічого хорошого хоч з війною, хоч без неї", - констатував Голобуцький.