"Вбив майбутнє": Дружина збитого на смерть 22-річного нацгвардійця розповіла, якого покарання хоче для судді Тандира

Сім'я загиблого у Києві 22-річного нацгвардійця Вадима Бондаренка неодноразово заявляла - вони ретельно слідкуватимуть за перебігом справи і вимагають для вбивці Вадима найсуворішого покарання. Дружина нацгвардійця каже, разом з її чоловіком підозрюваний вбив й усі плани родини на майбутнє життя, передають Патріоти України.

Анна Бондаренко дала розлоге інтерв'ю ТСН. Як вона збирається жити далі, і що залишила собі на згадку про коханого розповіла кореспондентці ТСН Мар'яні Бухан.

"Ну наскільки сильно тяжко, я вам передати не можу. Воно всередині так болить", – ділиться Анна Бондаренко, дружина загиблого строковика.

27-річна Анна Бондаренко крутить у руках армійську кашкет чоловіка. ЇЇ жінці віддали в частині, де служив Вадим. "Ще є його запах. І підпис. Він трохи підтертий, але видно, що написано "бонд", – каже жінка.

У будинок, де вони ще до повномасштабної війни жили всі разом – Аня, Вадим і троє їхніх дітей – нині вона майже не заходить. Мешкає поруч у батьків. "Мені важко сюди заходити, тут все про нього нагадує і все ми робили разом", – каже вона.

Вони познайомились три роки тому тут – в селі Майданецьке. І вже за три місяці одружились. Анна розповідає, Вадима не налякало, що в неї вже є двоє дітей.

Майже одразу після весілля Вадим пішов на строкову в Нацгвардію. Поки служив, Аня народила доньку Поліну. Повернутись молодий батько мав навесні 2022-го. Однак через наступ росіян всім строковикам термін служби продовжили. Анна з дІтьми у лютому минулого року виїхала до Фінляндії. Думала повертатись, коли звільниться чоловік. Однак приїхати довелося раніше.

В ніч проти 26 травня за кілька хвилин до комендантської години голова Макарівського суду на Київщині влетів на блокпост і збив 22-річного нацгвардійця Вадима Бондаренка. Строковик загинув миттєво. Ноги повивертало повністю в другу сторону, був перелом основанії черепа

Суддю Олексія Тандира ув'язнили на час слідства. Сам він після аварії назвав себе не винуватцем аварії, а лише причетним до смерті нацгвардійця. "Ну як може в країні, де йде війна, суддя може собі дозволити напитися і ганяти в комендантську годину по Києву", – запитує вдова.

Тепер вона чекає на справедливе правосуддя. "Хотілося б його дуже покарати. Бо 10 років для нього – це ніщо. Він забрав ціле життя, а в нього заберуть лише 10 років", – каже вона.

В Україну Анна приїхала з їхньої з Вадимом спільною донькою. Поліні два роки. Те, що в неї більше немає тата, дитина, яка на нього так схожа, не розуміє. Вона легко йде на руки до будь-кого, не боїться камери і готова навіть з незнайомцями ділитись усім.

Тим часом її мама в розпачі. Анна збирає невеличкий врожай полуниць на своєму городі і розповідає, як ще восени вони докупили землю в селі і готувались до ремонту будинку. "Ми планували добудувати цей будинок", – каже вона. Щебінь, камінь і пісок для добудови вже лежать на ділянці. Однак будівництво, вирішила Анна, не розпочинатиме. За кілька днів збирається повернутися до Фінляндії, де на неї чекають мама і старші діти. "Я поїду за кордон, не знаю, на рік це точно, а потім я буду бачити", – ділиться вдова.