Вчені розкрили таємницю! У піраміді Хеопса був велетенський ліфт

Піраміда Хеопса залишається однією з найбільших загадок людства вже понад чотири з половиною тисячі років. Як давнім єгиптянам вдалося за кілька десятиліть підняти мільйони важезних кам’яних блоків на висоту майже 150 метрів без сучасної техніки - це питання досі не має однозначної відповіді, передають Патріоти України.

Традиційні пояснення із зовнішніми пандусами викликають дедалі більше сумнівів у фахівців через фізичні обмеження та брак прямих доказів. Нещодавно опубліковане дослідження пропонує радикально нове бачення: всередині піраміди діяла прихована система противаг і механічних пристроїв, схожа на гігантський внутрішній ліфт.Ця гіпотеза не лише пояснює швидкість будівництва, а й переосмислює призначення найвідоміших внутрішніх приміщень Великої піраміди.

Як будували піраміду Хеопса

Будівництво піраміди Хеопса датують приблизно 2580-2560 роками до н.е., хоча радіовуглецевий аналіз іноді дає ширший діапазон – 2840-2680 роки до н.е. За 20-25 років потрібно було укласти близько 2,3 мільйона блоків, деякі з яких важили до 60-80 тонн. Зовнішні пандуси, що поступово обвивали споруду, вимагають величезних обсягів матеріалів і часу, а також не пояснюють, як саме важкі блоки піднімали на верхні яруси без руйнування конструкції. Відсутність будь-яких стародавніх креслень чи описів технології лише поглиблює проблему.Доктор Саймон Андреас Шойрінг у статті, опублікованій у журналі Nature, розрахував, що камені могли підіймати зі швидкістю один блок за хвилину. Таку продуктивність забезпечувала система ковзних противаг, що рухалися всередині піраміди по похилих проходах, пише Daily Mail.

За теорією науковців, важкі вантажі спускалися вниз, створюючи силу, яка через мотузки та блоки піднімала кам’яні моноліти вгору.

Будівництво велося зсередини назовні: спочатку формувалося ядро, а потім зовнішні шари "нарощувалися" за допомогою внутрішньої механіки. Велику галерею та Висхідний прохід дослідник інтерпретує як похилі внутрішні пандуси для руху противаг.Сліди зносу, подряпини та поліровані поверхні стін свідчать про регулярне проходження важких саней, а не про ритуальне чи пішохідне використання. Передпокій – маленьку гранітну кімнату перед Царською – Шойрінг називає "підйомною станцією". Канавки в стінах, груба обробка, кам’яні опори під дерев’яні балки та можливі місця для колод вказують на те, що це був функціональний блоковий механізм, здатний піднімати навіть найважчі гранітні блоки вагою до 60 тонн.

Нерівномірне розташування внутрішніх приміщень – Кімната Царя зміщена на південь, Кімната Цариці орієнтована несиметрично – важко пояснити при зовнішньому пандусному будівництві. Натомість вони логічно вписуються в модель із внутрішніми обмеженнями: механічні пристрої диктували, де саме можна розміщувати проходи та камери.

Легка увігнутість граней та поступова зміна товщини шарів також можуть бути наслідком переміщення точок підйому в міру зростання конструкції. Нова теорія робить конкретні прогнози, які можна перевірити: у ядрі піраміди не повинно бути великих невідомих порожнин, зате в зовнішніх шарах можуть ховатися рештки внутрішніх пандусів чи коридорів.