Ведмідь, який не спить: що відбувається в зимових Карпатах

Зимові Карпати традиційно асоціюються з тишею, снігом і періодом спокою для дикої природи. Та останніми роками науковці дедалі частіше фіксують явище, яке раніше вважалося радше винятком: бурі ведмеді залишаються активними навіть у розпал зими, передають Патріоти України з посиланням на повідомлення Ужанського національного природному парку.

Йдеться про Бурого ведмедя — найбільшого хижого ссавця Європи. В Україні його популяція зосереджена переважно в Карпатах і налічує приблизно 350–400 особин. Вид занесений до Червона книга України та перебуває під міжнародною охороною.

Те, що ми звикли називати “зимовою сплячкою” ведмедя, насправді є станом торпору — особливою фізіологічною адаптацією. Обмін речовин у цей період сповільнюється, температура тіла дещо знижується, а організм переходить у режим економії енергії. Проте ведмідь не втрачає здатності швидко прокинутися у разі небезпеки.

Перед заляганням у барліг тварина проходить справжній марафон накопичення жиру: восени дорослий самець може з’їдати десятки кілограмів їжі на день. Територія його проживання вимірюється сотнями квадратних кілометрів.

Барліг ведмідь облаштовує у важкодоступних місцях, іноді долаючи десятки кілометрів і навіть заплутуючи сліди. Саме тут у січні–лютому ведмедиці народжують малят — крихітних, вагою близько пів кілограма. Попри мініатюрні розміри, за кілька років їхня маса збільшується майже у тисячу разів.

За словами фахівців WWF-Україна, причин може бути кілька.

Найперше — теплі та малосніжні зими. Кліматичні зміни скорочують період стабільного холоду, який є природним сигналом для залягання в барліг. Якщо температура тримається вище норми, ведмідь може або не заснути зовсім, або прокидатися кілька разів за сезон.

Інша причина — нестача накопиченого жиру. Якщо восени тварина не змогла достатньо наїстися, організм не має ресурсу для тривалого сну.

Також ведмедів можуть турбувати люди — туристи, лісозаготівля, шум техніки. Вимушене пробудження виснажує тварину, адже кожен вихід із барлогу означає втрату цінної енергії.

Ризик для людей: чи варто хвилюватися?

Загалом імовірність зустрічі людини з ведмедем узимку залишається невисокою. Проте в окремих громадах, розташованих поблизу лісових масивів, ризик зростає.

У холодний період рослинної їжі майже немає — а саме вона становить до 60–80% раціону ведмедя. Тож тварини, які не сплять або прокинулися раніше часу, змушені шукати альтернативні джерела корму. Вони можуть наближатися до людських осель, шукати смітники, розоряти пасіки або нападати на худобу.

Особливо небезпечним турбування є для ведмедиці з малятами. Узимку вона має обмежений запас енергії, а вимушене залишення барлогу може призвести до виснаження або навіть загибелі потомства.

Фахівці наголошують: ведмеді зазвичай уникають людей і не шукають конфлікту. Проблеми виникають тоді, коли тварина відчуває загрозу або гострий голод.

Ефективним способом зменшення конфліктів є встановлення електричних огорож (електропастухів). Короткий імпульс струму не шкодить ведмедю, але формує стійку поведінку уникнення. Дослідження в карпатських господарствах показують, що поширення таких огорож суттєво зменшує кількість нападів на пасіки й худобу.

Не менш важливим є відповідальне поводження з відходами — відкриті смітники й харчові залишки стають для дикої тварини легкою спокусою.

У разі несподіваної зустрічі головне — не панікувати. Не можна тікати чи повертатися спиною. Потрібно повільно відступати, зберігаючи зоровий контакт і не роблячи різких рухів. У крайньому разі можна кинути перед собою предмет, щоб відволікти тварину та виграти кілька секунд для відходу.

Активність ведмедів узимку — це не сенсація, а радше сигнал про зміни в довкіллі. Теплі зими, нестача кормів і людське втручання поступово змінюють усталені природні ритми. І від того, наскільки відповідально поводитиметься людина, залежить, чи стане сусідство з клишоногим небезпечним конфліктом — чи прикладом обережного співіснування.