Велична краса Борисфену і його порогів посеред Скіфії надихала давніх греків. Як вихідці з Еллади відкрили для себе Хортицю і як з островом пов'язані пращур Одіссея й Геракл

Хортиця з давніх давен була перехрестям двох важливих торгових шляхів: водного (з півночі на південь) та суходільного (з заходу на схід), через Дніпро. Для цивілізованого світу й писемній історії острів відкрили давні греки, котрі мали жваву торгівлю зі скіфами в Північному Причорномор'я.

Достовірних даних щодо того як саме греки називали Хортицю - немає,- пише на у фейсбук історик Національного заповідника Хортиця Олег Власов та продовжує. - Назва Нісос Кефалос зустрічається у записах балтійсько-німецького літератора барона Лайона Пірса Бальтазара фон Кампенгаузена. Неможливо стверджувати, що ця назва існувала справді. Однак її тлумачення також підходить для найменування величного острова.

Нісос Кефалос, тобто острів Кефалос, вже існує у Греції. А на острові Кос існує містечко Кефалос. Саме слово "кефалос" можна перекласти з грецької як "голова" (людини, тварини чи якогось об'єкта), "головний", "основний", "начальник", "вершина" (гори/пагорбу), "край" (скелястого урвища). Тож, цілком можливо що так острів найменували через великі гранітні урвища у північній частині.

Тлумачити назву "кефалос" можна й з іншого боку - так могли називати кінець (тобто край) судноплавної ділянки Дніпра, як раз перед Дніпровськими порогами. Називати острів "головним" також були всі підстави, адже Хортиця розташовувалася на перетині суходільного та річкового шляхів. Та і до греків, тут розташовувались переправи, зокрема, скіфів.

Кефал - це також мисливець і прадід славнозвісного Одіссея. Можливо, греки, які відвідували Хортицю, якимось чином пов'язали острів із героєм та утворили новий міфологічний сюжет. Складанням таких історій, давні греки пов'язували історію своєї батьківщини із новими землями, чим доводили свої права на їхнє володіння.

"«Кефалос Нісос» – це типовий екзонім, тобто назва, що вживалася прийшлими еллінами, але не місцевим населенням. Тому, мабуть, коли у ІV ст. н. е. Ольвія, найближче античне місто, припинило своє існування і зв’язки еллінів з Нижнім Подніпров’ям надовго перервалися, їхня назва Хортиці була забута", - пише на своїй сторінці Олег Власов.

Доречно тут згадати і батька історії Геродота, і його оповідь про пригоди легендарного Геракла в дніпровських степах.

Так от, давньогрецький історик Геродот з Галікарнасу у V ст. до н. е. записав від мешканців еллінського міста Ольвія одну з легенд про походження скіфів: Коли напівбог Геракл пас волів, то забрів у Скіфію, де його застала зима й мороз. Герой постелив левину шкуру й заснув, а як прокинувся, побачив, що коні його щезли. Шукаючи коней, Геракл дійшов до країни Гілея (Лісиста). Там, у печері, знайшов напівдівчину-напівзмію, яка заховала Гераклових коней і в обмін на них зажадала кохання. Від їхнього шлюбу народилися три сини: Агафірс, Гелон і наймолодший — Скіф. Від нього й походять ті скіфи, які царюють над іншими племенами. Царські скіфи живуть за рікою Геррос, на схід аж до Танаїсу. Геррос відділяється від Борисфена в тому місці, доки течія його нам відома, казав Геродот. У краю Геррос, до котрого Борисфен ще судноплавний, відбуваються похорони скіфських царів.

Ще у 1844 р. дослідник М. І. Надєждін пов'язував Геродотів Геррос із місцевістю в районі Хортиці, а печеру, де були зачаті скіфські першопредки — зі Змієвою печерою на дніпровському острові.