"Весь світ охопило полум'я": Спогади учасників першого в історії атомного вибуху за участі Оппенгеймера

16 липня 1945 року учасники Мангеттенського проєкту провели перше в історії випробування атомної бомби, яке проходило під назвою "Трійця". Керівником проєкту виступав фізик Роберт Оппенгеймер, який, побачивши потужність винаходу, порівняв себе зі Смертю, але й інші учасники теж були вражені страхітливою потужністю бомби, передають Патріоти України.

Видання LiveScience опублікувало спогади учасників проєкту, які були опубліковані у книзі Кая Берда і Мартіна Шервіна "Американський Прометей: Тріумф і трагедія Роберта Оппенгеймера".

Фізик Річард Фейнман спостерігав за вибухом із відстані 32 кілометрів. Коли йому вручили спеціальні затемнені окуляри, він подумав, що це безглуздо, оскільки у них він нічого не побачить. Тож вчений сів у вантажівки, що рухалася у бік місця вибуху, аби споглядати його якомога ближче.

На щастя для Фейнмана, лобове скло вантажівки врятувало його очі від шкідливих променів ультрафіолетових, і він таки зміг побачити спалах, хоч і рефлекторно пригнувся, коли стався вибух.

Коли він подивився вгору, то побачив, як біле світло змінилося на жовте, а потім на помаранчеве."Велика куля помаранчевого кольору, центр, який був таким яскравим, стає кулею помаранчевого кольору, яка починає підніматися і трохи роздуватися, трохи чорніти по краях, а потім ви бачите, що це велика куля диму зі спалахами на внутрішній стороні, вогонь згасає, вогонь стає гарячим", – описав побачене фізик.

Майже півтори хвилини він спостерігав за наслідками вибуху і лише тоді звукова хвиля докотилася до нього, і він почув страшний гуркіт рукотворного грому.

Один із керівників Мангеттенського проєкту, хімік Джеймс Конант очікував, що спалах світла буде миттєвим, але, коли бомба вибухнула, усе стало настільки яскравим, що він подумав про те, що щось пішло не так і "весь світ охопило полум'я".

Фізик Боб Сербер також спостерігав за вибухом з відстані 32 км. Для захисту очей він використовував скло, зі зварювальної маски, але саме тоді, коли він трохи опустив втомлену руку, стався вибух.

Спалах був настільки яскравим, що Сербер на 30 секунд втратив зір, а коли знову зміг бачити, побачив, як у небо здіймається яскраво-фіолетовий стовп, висотою 6-9 кілометрів. "Я відчував жар на своєму обличчі на відстані 32 км", – згадував фізик.

Хімік Джо Хіршфельдер, який вимірював радіоактивні опади від вибуху, розповідав, що побачив, як "раптом ніч перетворилася на день".

"Стало надзвичайно яскраво, холод перетворився на тепло; вогняна куля поступово перетворилася з білої на жовту і червону, збільшуючись у розмірах і піднімаючись у небо", – розповідав він. За словами Хіршфельдера сяйво тривало якихось п'ять секунд, а потім повернулася темрява, але небо наповнилося пурпуровим сяйвом, схожим на полярне.

Брат Роберта Оппенгеймера Френк розповідав, що побачив вибух навіть попри те, що лежав на землі із закритими очима.

"Світло першого спалаху проникло крізь повіки, відбившись від землі. Коли я підняв голову, то побачив вогняну кулю, а потім, майже одразу після цього, цю неземну хмару, що висіла над землею", – розповідав він.

Він також розповідав, що відчув як їх накрило інтенсивним теплом, що виділилося після вибуху. А згодом він почув як звук вибуху луною відбивався від далеких гір.

Але найстрашнішою річчю, за його словами, була "блискуча фіолетова хмара, чорна від радіоактивного пилу, яка висіла там, і ти не знав, чи підніметься вона вгору, чи попливе до тебе".

Сам Оппенгеймер лежав обличчям донизу за межами бункера управління, за трохи більше як 9 кілометрів від нульової позначки. З наближення моменту вибуху фізик перебував у стані тривоги та страху, бурмочучи "Господи, як тяжко на серці від цих подій".