Відома українська акторка присоромила блогерку, яка запитала її про гроші, автівки й сукні

Українська актриса Римма Зюбіна 24 вересня у Facebook прокоментувала скандальне відео зі своєю участю, яке оприлюднила українська блогерка Ангеліна Пічик 23 вересня в Instagram, передають Патріоти України.

Що прозвучало в ролику

Пічик опублікувала ролик 23 вересня. У ньому Зюбіна на камеру заявила, що нібито може прожити в Києві на 500 грн на місяць.

"Я взагалі можу жити на 500 грн на місяць. У мене немає стабільної зарплатні. Ніколи в театрі ніхто не заробляв. Ніколи людина, яка йде в акторську професію, перш за все не ставила собі у пріоритетах заробіток. Я не за те, що художник має бути голодним, але це зовсім не те, заради чого туди йдуть", – сказала артистка.

За словами Зюбіної, її зарплата в театрі становить трохи більше ніж 10 тис. грн.

Заява артистки викликала обурення у глядачів – вони заявили, що насправді прожити на 500 грн неможливо.

Коментар Зюбіної

Зюбіна наступного дня після публікації ролика заявила, що насправді говорила зовсім не про те, що прозвучало після монтажу. Вона зазначила, що інтерв'ю дала на відкритті кінофестивалю і чекала на запитання про кіно, але натомість блогерка поцікавилася, скільки грошей їй потрібно для комфортного життя.

За словами Зюбіної, у відповідь вона назвала аморальним показувати в кадрі людей, які розповідають, що проживають на 500 тис. грн на місяць.

"У пристойних домах за столом ніколи не говорили про гроші, – процитувала свою відповідь артистка. – У моєму оточенні завжди є про що поговорити, і от зовсім не про гроші. Усе це, звісно, вирізано. Я не виправдовуюся і жодним чином не засуджую тих, хто заробляє ці 300 тис. Я й сама вмію їх заробити за місяць. У кіно. А потім чекати рік або три до нового проєкту".

Зюбіна додала, що після цього її "радісно" запитали, на що вона найбільше витрачає – на сукні чи на машини. "Це поза межами мого розуміння. У мене інші пріоритети щодо витрат, – написала актриса. – Мене з дитинства навчали, що багатство не в гаманці".

Вона додала, що розуміння комфортного життя в усіх різне. "Я навіть підрахувати не можу, скільки б то треба було мені, адже стільки зборів щодня, потреб. Я б побудувала архів для мистецьких потреб, будинок для кожного, хто потребує, дім для безхатченків, фінансувала б медичні програми, видавала б стипендії талановитій молоді, дітям-сиротам забезпечила освіту, – перерахувала вона свої бажання. – Але й за 500 грн я теж умію жити".