Молодший науковий співробітник НАН України, співорганізатор Майдану у Луганську, співзасновник ГО "Допоможи фронту" Сергій Глотов розповів про Майдан у Луганську, катування на окупованих територіях та свою допомогу армії. Патріоти України пропонують прочитати його спогади та послухати розповідь.
– У Луганську біля пам’ятника Шевченку збиралися українські активісти, проводили різні заходи. Спочатку було десь 6 людей, потім 10-20. У квітні, коли була проукраїнська хода, то вже було майже 2 тисячі людей. Батько вважає мене фашистом і ми не спілкуємося.
– Я луганчанин, у моє місто прийшли українські військові і я хотів їм допомагати. Це моя країна, моя армія і нічого поганого я у тому не бачив. Чому я мав переховуватися.
– Ми прекрасно розуміли, що відбувається, це були люди з Російської Федерації й "по голові вони нас гладити не будуть". Я прийняв рішення вибиратися з міста. Через два-три тижня почалися перші втрати. Українська влада вже не контролювала місто і я сказав дружині, що ми їдемо з міста.
– Коли виїхав, пару днів побув у Дніпрі, потім у Києві, 7 травня 2014 року дізнався, що мене розшукують. Моїх заслуг вистачило б для того, щоб мене "зачистили".
Спочатку почалися арешти українських активістів, яких знали в обличчя. Наприклад, Олексій Біда пройшов полон, його били та катували. Декому проколювали м’язи, знімали шкіру. Одній дівчині відрізали пальця і змусили на стіні написати "Слава Україні". Катування були жорстокі.
– Я все своє життя займався науковою роботою, працював над дисертацією. Вивчав тваринний світ Луганського заповідника. Спочатку приїхав у Львів просто до знайомих. Моє місце роботи було окуповане, нас по академіях попереводили. Я залишився у Львові, бо ще до війни я тут проводив наукові дослідження. Я працював з колекціями, фондами.
– У мене не було офісу, був ноутбук і з ним я сидів у "Пузатій хаті" на проспекті Шевченка. Мені постійно дзвонили зі Сходу або волонтери та розповідали про потреби.
– Я просто в мережі писав: "мені треба машина, щоб з'їздити в "Епіцентр" і купити генератор", якщо гроші назбирувалися. Багато людей відгукувалося на прохання.
– Я точно знаю, що українці дружня нація і вміє гуртуватися перед будь-якими викликами. Я впевнений, що ми маємо знайти вихід. Єдине що, якби у країні менше крали, то грошей би вистачало всім.
Звичні формулювання, які ми автоматично вимовляємо при піднятті слухавки, можуть стати зброєю в руках зловмисників. Звичайні слова на кшталт "так", "алло" чи "Слухаю" здаються абсолютно невинними, проте в еру цифрових технологій вони несуть приховані р...
Ярослава утретє поспіль виграла континентальну першість. А за кілька хвилин до того, вона мирно набиралася сил, зазначають Патріоти України. Перед стартом на Чемпіонаті Європи, якого Магучіх довелося чекати близько години, Ярослава вже традиційно лежал...
