Грайфсвальдська затока - захищена лагуна, яка колись слугувала проходом між Балтійським морем і річкою Одер, - стала місцем частих подібних відкриттів.
Водолази, яких відправили для очищення дна від перешкод перед початком робіт з прокладання газопроводу в Грайфсвальдській затоці на півночі Німеччини, натрапили на несподівану знахідку. Як пише The Daily Galaxy, вони виявили розкидані по дну уламки судна, побудованого приблизно чотири століття тому, передають Патріоти України. Підошви взуття, блоки такелажу та сильно кородований якір стали першими ознаками того, що це не просто скупчення випадкового сміття.
За цим послідувала термінова археологічна операція, яка дозволила дослідникам отримати рідкісне - хай і фрагментарне - уявлення про мореплавство на Балтиці у XVII столітті.
Зазначається, що Грайфсвальдська затока - захищена лагуна, яка колись слугувала проходом між Балтійським морем і річкою Одер, - стала місцем частих подібних відкриттів. У міру того як у регіоні множаться морські енергетичні проєкти (пов’язані з видобутком газу та нафти, а також із відновлюваними джерелами енергії), зростає й кількість підводних аномалій, які виявляються історичними затонулими суднами.
Більшість таких об’єктів виявляють досить рано, щоб провести повноцінні розкопки. Попередній звіт, опублікований у журналі International Journal of Nautical Archaeology, демонструє, наскільки несподіваними можуть бути подібні знахідки і як мало часу іноді відводиться на їхнє вивчення до відновлення будівельних робіт.
Після того як у 2023 році місце аварії було ідентифіковано, зволікати не можна було. Згідно зі звітом, група з п’яти археологів здійснила 22 занурення всього за 12 днів, працюючи в умовах наближення початку днопоглиблювальних робіт. Умови були далекі від ідеальних: судно лежало на глибині близько 7,5 метрів на м’якому мулистому дні, де навіть найменші рухи водолазів миттєво каламутили воду.
При цьому всі підняті з дна предмети документувалися прямо на палубі та поміщалися в ємності з водою для тимчасового зберігання, щоб уповільнити подальше руйнування матеріалів. Незважаючи на всі зусилля команди, значна частина судна не збереглася - вона загинула під впливом часу або агресивного підводного середовища.
Цікаво, що навіть ті нечисленні фрагменти, що вціліли, дозволили скласти цілісну картину. Обшивка корпусу була виконана за технологією клінкера (або "накрой"): дошки укладалися подібно до черепиці, скріплювалися залізними цвяхами, а шви герметизувалися сумішшю смоли та тваринної вовни.
Аналіз річних кілець одного зі збережених дерев’яних елементів дав змогу значно звузити часовий діапазон будівництва судна: деревину заготовлено в період між 1626 і 1639 роками.
Загалом дослідники каталогізували понад 60 предметів, включаючи фрагменти канатів, клепки від бочок, дерев’яні деталі оснащення та видовбаний дубовий стовбур, який, ймовірно, слугував трюмною помпою. У статті зазначено:
"Набір теслярських інструментів - зокрема рукоятка ручного бура, схожа на зразки, знайдені на борту військового корабля епохи Тюдорів "Мері Роуз", - вказував на те, що на судні була власна майстерня, призначена, мабуть, для проведення ремонту під час тривалих плавань".
При цьому особистих речей було знайдено небагато: лише дві підошви від взуття та зшитий шкіряний ремінь. Також було виявлено кістки тварин, що свідчать про те, що до раціону екіпажу входили свинина та м’ясо вівці або кози.
При цьому особистих речей було знайдено небагато: лише дві підошви від взуття та зшитий шкіряний ремінь / фото International Journal of Nautical Archaeology
Важливо, що не всі знайдені артефакти вдалося ідентифікувати. Плоска глиняна цегла з отворами, затиснута всередині дубового блоку, не має аналогів серед знахідок з інших затонулих суден.
Автори дослідження припускають, що це могло бути саморобне пристосування для заточування затуплених інструментів, таких як стамески та свердла, однак справжнє призначення предмета залишається незрозумілим. Міхал Грабовський, підводний археолог із Варшавського університету, який брав участь у розкопках, зізнався:
"Я не мав уявлення, що це таке, але мені дуже хотілося розгадати цю таємницю. І мені досі цього дуже хочеться".
Зазначається, що доля самого судна також залишається загадкою. На деяких дерев’яних елементах видно сліди обгорання, що дає підстави припустити версію про пожежу, а наявність двох якорів і буя (який зазвичай використовується для позначення місця стоянки на якорі) дозволяє припустити, що в момент загибелі корабель стояв на якорі. Втім, Грабовський обережно ставиться до поспішних висновків.
"Я намагаюся уникати домислів. Інакше ми ризикуємо створити альтернативну історію", - додав він.
Маршрут трубопроводу зрештою було змінено, і зараз затонуле судно спочиває під захистом мішків з піском - немов "капсула часу", чекаючи на момент, коли воно зможе розповісти нам більше про свою історію.
Грайфсвальдська затока - захищена лагуна, яка колись слугувала проходом між Балтійським морем і річкою Одер, - стала місцем частих подібних відкриттів. . Водолази, яких відправили для очищення дна від перешкод перед початком робіт з прокладання газопр...
У Дніпрі поліція викрила мережу шахрайських кол-центрів, учасники яких виводили кошти, отримані шахрайським шляхом, через банківські картки "дропів" та конвертували їх у криптовалюту. Про це у четвер, 1 жовтня, повідомила Нацполіція, передають Патріоти...
