"Вона була дуже гарною, але худою та замурзаною": Як кошеня Пушка стало талісманом для військового

Олександр із позивним "Фізрук" під час поїздки на Схід знайшов маленьку кицю. Пухнаста так запала в душу, що покинути не зміг і забрав до Києва, а тепер із ним вони – нерозлийвода, зазначають Патріоти України.

Історія Олександра на цій повномасштабній війні почалася у лавах тероборони, а у мирному житті викладач фізкультури і фітнес-тренер. Спочатку чергував на блокпостах під Васильковом та Броварами, потім потрапив до Ірпеня та Бучі. «Наше завдання було звільнити Ірпінь, утримувати позиції, шукати кацапів», - розповідає боєць.

Згодом разом із побратимами почав возити на Схід нашим бійцям амуніцію та харчі. Під час однієї з поїздок зламалася автівка, заїхали на СТО у Бахмуті, там і побачив малесеньку кицьку, яка важила 240 грамів, була худою і замурзаною, тулилася до ще двох кошенят. Машину відремонтували, рушили на Київ, але всі думки Олександра були лише про пухнастика. «Навколо війна, а думки про кицю. Ну, я кажу командиру: «Я візьму машину та поїду за нею», - пригадує Олександр.

Повернувся і зрозумів, що без малюка тепер ніяк. А кицька з його рук навіть іти не хотіла. Олександр купив молока, нагодував маленьку і назвав Пушкою. «Бо вона, по-перше, пухнаста, а по-друге, ж треба їй якесь військове ім’я, позивний. Я вважаю, що це було просто ідеально», - сміється боєць.

Тепер ця парочка - усюди разом, от тільки на передову Пушку Олександр не братиме, бо дуже за неї переживає. Відео та фото своєї улюблениці чоловік викладає в соцмережі, а йому пишуть навіть з-за кордону з питаннями: ну як вона? Є навіть охочі забрати, але улюблену Пушку чоловік, каже, нікому тепер не віддасть. «За неї хвилюються. Я відповідаю кожному. Вона тепер талісманчик мій», - каже він.

Попереду у киці плановий набір ваги і похід до ветлікарні, де зроблять необхідні щеплення, щоб киця була не лише в безпеці, але й росла здоровою.