В Одесі чоловіка, якого двічі виключали з військового обліку через сліпоту, ТЦК оголосив у розшук. Він оскаржив це в суді та домігся визнання дій ТЦК протиправними. Попри це його примусово доставили до ТЦК й утримували майже п’ять діб. Після звільнення він звернувся до ДБР із заявою про можливі кримінальні правопорушення, проте відомості до ЄРДР внесені не були, передають Патріоти України з посиланням на «Судово-Юридична газета».
Як випливає з матеріалів ухвали, заявник із дитинства мав обмеження щодо придатності до військової служби. У 1994 році він отримав посвідчення про приписку до призовної дільниці та був узятий на військовий облік.
Надалі чоловіка двічі виключали з військового обліку за станом здоров’я — 1 жовтня 2020 року та 22 лютого 2023 року. За його твердженнями, підставою була сліпота.
Виключення з військового обліку підтверджувалося відповідними тимчасовими посвідченнями військовозобов’язаного, а також довідкою військово-лікарської комісії від 22 лютого 2023 року.
У липні 2024 року чоловік уточнив свої військово-облікові дані. Станом на 31 липня 2024 року в застосунку «Резерв+» його категорія обліку відображалася як «не на обліку».
Однак 4 липня 2025 року, отримавши розширені відомості з реєстру, заявник дізнався, що в системі міститься інформація про перебування його на військовому обліку з 16 лютого 2009 року.
Крім того, у застосунку з’явилося повідомлення про розшук ТЦК від 20 червня 2025 року.
Чоловік не погодився з такими відомостями та оскаржив дії територіального центру комплектування в адміністративному суді.
11 лютого 2026 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення на користь позивача.
Зокрема, суд визнав протиправними:
Також адміністративний суд зобов’язав відповідача вчинити визначені судовим рішенням дії.
Примусове доставлення до ТЦК попри рішення суду
За твердженнями заявника, 14 березня 2026 року близько 12:00 неподалік від його місця проживання в Київському районі Одеси до нього підійшли особи у військовій формі.
Чоловік стверджував, що пред’явив їм паперові військово-облікові документи, які підтверджували виключення з військового обліку, а також рішення адміністративного суду.
Проте, за його словами, ці документи проігнорували, до нього застосували примус та доставили до будівлі на вулиці Леонтовича в Одесі, де помістили за зачинені ґрати. Згодом його примусово перевезли до іншого місця, пов’язаного з ТЦК.
Заявник наголошував, що особи, які здійснювали його доставлення, діяли без нагрудних відеокамер.
За словами чоловіка, його утримували протягом майже п’яти діб. Він також стверджував, що в нього без ухвали слідчого судді вилучили засоби зв’язку, не склали відповідних процесуальних документів і не надали повісток.
Заявник вважав, що такі дії могли свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, зокрема перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень та невиконання судового рішення.
За його твердженнями, під час утримання адвокат неодноразово звертався до відповідальних осіб і надавав документи, які підтверджували стан здоров’я чоловіка. Зрештою заявника відпустили.
Водночас наведені обставини викладені в ухвалі зі слів заявника. Під час розгляду цієї скарги слідчий суддя не встановлював факту незаконного позбавлення волі, перевищення службових повноважень чи вчинення інших кримінальних правопорушень.
Звернення до ДБР та скарга на бездіяльність
7 жовтня 2026 року чоловік звернувся електронною поштою до Територіального управління ДБР, розташованого в Миколаєві, із заявою про можливе вчинення кримінальних правопорушень.
У заяві він виклав обставини свого доставлення та утримання, а також послався на попереднє рішення адміністративного суду щодо протиправності дій ТЦК.
Заявник вбачав у діях відповідних осіб ознаки кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, статтями 382, 384, 396, 397 та 426-1 Кримінального кодексу України.
Проте відомостей про внесення його заяви до ЄРДР чоловік не отримав. Тому його адвокат звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб ДБР.
Представник заявника просив не лише зобов’язати правоохоронний орган зареєструвати відомості про кримінальні правопорушення, а й визначити їхню попередню кваліфікацію за конкретними статтями Кримінального кодексу.
Крім того, адвокат вимагав зобов’язати ДБР розпочати досудове розслідування, допитати відповідальних осіб ТЦК, витребувати докази направлення повістки чоловікові та встановити, хто і коли зареєстрував її у відповідному реєстрі.
Позиція суду: відомості до ЄРДР необхідно внести протягом 24 годин
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив, що уповноважені особи ДБР не виконали вимоги статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.
Суд нагадав, що відповідно до частини першої цієї статті слідчий, дізнавач або прокурор зобов’язаний невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Після внесення відомостей заявнику протягом 24 годин має бути наданий витяг із реєстру.
Ключовий висновок суду полягає в тому, що обов’язок внесення відомостей до ЄРДР є імперативним і не залежить від попередньої оцінки обґрунтованості заяви чи достатності доказів.
Як зазначено в ухвалі, закон не передбачає проведення попередньої перевірки заяви до внесення відповідних відомостей до реєстру.
Перевірка обставин, викладених заявником, повинна здійснюватися вже в межах кримінального провадження.
На обґрунтування своєї позиції слідчий суддя послався на практику Верховного Суду, зокрема постанову Великої Палати від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18.
Суд також наголосив, що під час розгляду скарги на невнесення відомостей до ЄРДР у порядку статті 303 КПК України слідчий суддя перевіряє факт звернення із заявою та факт невнесення відповідних відомостей.
Водночас питання про наявність складу кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію не належать до предмета такого судового розгляду.
Чому суд відмовив у решті вимог
Попри встановлення бездіяльності ДБР, суд задовольнив скаргу лише частково.
Зокрема, слідчий суддя відмовився зобов’язувати правоохоронний орган вносити відомості до ЄРДР саме за тими статтями Кримінального кодексу, на яких наполягав заявник.
Суд пояснив, що встановлення ознак складу кримінального правопорушення та визначення його кваліфікації належать до повноважень слідчого на стадії досудового розслідування.
Окремо суд відмовив у вимозі зобов’язати ДБР розпочати досудове розслідування, визнавши її передчасною. Відповідно до статті 214 КПК України розслідування має розпочинатися після внесення відомостей до ЄРДР.
Не підтримав суд і вимоги щодо проведення конкретних слідчих дій: допиту посадових осіб ТЦК, витребування документів про направлення повістки та встановлення обставин її реєстрації.
На думку слідчого судді, вирішення таких питань виходить за межі його повноважень під час розгляду скарги на невнесення відомостей до ЄРДР.
Що вирішив суд
Пересипський районний суд міста Одеси частково задовольнив скаргу адвоката на бездіяльність уповноважених осіб ДБР.
Суд зобов’язав уповноважених осіб Другого слідчого відділу з дислокацією в Одесі Територіального управління ДБР, розташованого в Миколаєві:
В іншій частині скарги суд відмовив.
Також слідчий суддя зобов’язав керівника відповідного органу досудового розслідування повідомити суд про виконання ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає.
В Одесі чоловіка, якого двічі виключали з військового обліку через сліпоту, ТЦК оголосив у розшук. Він оскаржив це в суді та домігся визнання дій ТЦК протиправними. Попри це його примусово доставили до ТЦК й утримували майже п’ять діб. Після звільнення...
У столиці Естонії сталася незвичайна ДТП за участю міського автобуса та робота-кур’єра. Через інцидент постраждали пасажири, а сам автономний доставник після зіткнення залишив місце події, передають Патріоти України з посиланням на ERR. За даними транс...
