"Використовував моменти": Військовий два тижні пробув у полоні в одному бліндажі з окупантом і вмовив його здатися

Український військовий із позивним Картман, піхотинець 118 окремої механізованої бригади, провів два тижні у бліндажі разом із російським військовим і зумів переконати його здатися. Увесь цей час бійця вважали зниклим безвісти, передають Патріоти України.

До повномасштабної війни чоловік вів мирне життя – завідував магазином та разом із дружиною виховував маленького сина. З початком бойових дій без вагань став до лав Збройних сил і згодом опинився на Запорізькому напрямку, де разом із побратимами тримав оборону.

У день, який змінив усе, позиції українських військових опинилися під інтенсивними обстрілами. Ворог застосовував артилерію, міномети та безпілотники, атакуючи майже безперервно.

«Нас почали розбирати FPV-дронами, мінометкою. Потім, як мені сказало вже начальство, що і артилерія працювала. Як вони не влучали, я не знаю», – пригадує Картман.

Рятуючись від обстрілів, боєць заскочив у перший-ліпший бліндаж, де несподівано натрапив на ворога. Російський військовий наказав йому сховатися в імпровізованому укритті.

«Він каже: «Заходь». Я заходжу, там маленький бліндаж і зразу йде яма, лисяча нора. Він каже: «Залазь», – пригадує військовий.

У таких умовах Картман провів 14 діб. Без їжі та води він змушений був виживати буквально на межі можливостей. Пив дощівку або злизував із поліетиленової плівки, якою була вкрита нора, краплі конденсату.

Фізично виснажений, боєць не мав сил для втечі, тому обрав іншу тактику – психологічну. Він уважно спостерігав за поведінкою окупанта, який часто скаржився на погане забезпечення, і в такі моменти намагався переконати його скласти зброю:

«Я використовував моменти, коли в нього були напади гніву, коли йому не подобалось, що вітер, і йому не можуть скинути їсти і пити. А він взагалі не може без їжі. Я ж не їв зовсім майже нічого всі ці дні», – пригадує Картман.

Зрештою ця стратегія спрацювала. Коли над позицією з’явився український дрон, Картман ризикнув подати сигнал, що він свій. Після цього йому вдалося вибратися та дістатися до своїх.

Увесь цей час рідні військового не втрачали надії. Дружина зізнається, що, попри відсутність зв’язку, продовжувала писати чоловікові повідомлення

«Я прямо писала йому, що ти виберешся, я знаю, ти сильний», – пригадує дружина захисника Леся.

Сам боєць каже, що думки про сім’ю допомогли йому вистояти у найважчі моменти. Пережите не лише загартувало його, а й змінило погляди на життя. Після війни він мріє повернутися до мирної справи та розпочати власний невеликий бізнес – продаж освіжних напоїв.