Вже не мавпа і ще не людина: кого антропологи називають нашим найдавнішим пращуром

Науковці все ближче підходять до розгадки питання: ким був найперший предок людини. Ймовірно, відповідь ховається у знахідці, зробленій понад два десятиліття тому в африканській пустелі Джураб. Там виявили рештки мавпоподібної істоти, яка жила близько семи мільйонів років тому й, як тепер вважають дослідники, почала ходити прямо значно раніше за інших гомінідів, передають Патріоти України з посиланням на The Washington Post.

Ще понад 20 років тому експедиція під керівництвом французького палеоантрополога Мішеля Брюне знайшла на півночі Чаду, в пустелі Джураб, скам’янілі рештки віком близько 7 мільйонів років. Серед них — череп, фрагменти кісток руки та ноги. Виявлену істоту назвали Sahelanthropus tchadensis.

Новий детальний аналіз цих кісток дозволив ученим припустити, що саме Sahelanthropus може бути найдавнішим відомим предком людини, який регулярно пересувався на двох ногах. Це означає, що двоногість з’явилася набагато раніше, ніж вважалося раніше, і була фундаментальною рисою еволюції нашого виду.

За словами дослідників, череп належав дорослому самцю. Об’єм мозку був приблизно таким самим, як у сучасного шимпанзе, однак риси обличчя вже мали помітну схожість із людськими. Особливу увагу науковців привернуло розташування отвору в основі черепа, через який проходить спинний мозок: воно вказує на вертикальну поставу тіла.

Перехід до прямоходіння став переломним моментом в еволюції: він звільнив передні кінцівки, що згодом дозволило використовувати руки для виготовлення та застосування знарядь праці, а також сприяв розвитку мозку.

Останні дослідження зосередилися на стегновій кістці. Вчені виявили в ній природний вигин, подібний до людського, який спрямовує стопи вперед під час ходи. Крім того, було знайдено характерний виступ у місці кріплення м’язів сідниць — анатомічну деталь, необхідну для стійкого стояння та бігу.

Вирішальним аргументом стала наявність так званого стегнового горбка — місця прикріплення зв’язки, що з’єднує таз зі стегновою кісткою. Саме ця зв’язка є однією з найміцніших у людському тілі й відіграє ключову роль у запобіганні падінню тулуба назад під час вставання. Керівник нового дослідження, професор Нью-Йоркського університету Скотт Вільямс зазначив, що раніше цю деталь могли не помітити через її невеликі розміри.

Втім, не всі науковці поділяють цей оптимізм. Палеоантрополог Роберто Маккіареллі вважає, що стегнова кістка занадто пошкоджена й деформована часом, аби робити остаточні висновки. За його словами, пропорції тіла Sahelanthropus повністю відповідають мавпячим, і навряд чи його можна вважати «проміжною ланкою» між мавпами та гомінінами.

Щоб поставити крапку в цій дискусії, дослідникам потрібні нові знахідки. Саме тому наукова команда планує вже цього року повернутися до пустелі Джураб у пошуках додаткових скам’янілостей.

Раніше Укрінформ повідомляв, що міжнародна група вчених під керівництвом дослідників із Китаю дійшла висновку: східноазіатські гомініни володіли технологією виготовлення кам’яних знарядь уже 1,1 мільйона років тому — значно раніше, ніж припускали попередні наукові теорії.