З архіву ПУ. "Бей, хохлов, спасай Россию": Як у Москві російській збірній добряче дісталося від українців за недоречний жарт (відео)

"Протистояння українських і російських команд має давню історію – реально із 60-х років XX століття. Спочатку, коли "Динамо" під керівництвом В'ячеслава Соловйова, Віктора Маслова та Олександра Севідова відбирало у москвичів золоті медалі та Кубок, а потім – велика дуель, яка розтягнулася на півтора десятка років: "Динамо" Лобановського – "Спартак" Бєскова. Та й за часів незалежності не забути б неслабкий поєдинок 14 вересня 1994 року "Динамо" – "Спартак" (3:2). Нагадувати перипетії поєдинку, гадаю, немає сенсу.

Відбірковий турнір Євро 2020 варто розглянути окремо. У четвертій групі жереб звів чинних чемпіонів світу (і майбутніх чемпіонів континенту): французів, росіян і українців. Нижню частину турнірної таблиці прогнозовано посіли Ісландія (тоді ще зовсім не крута), Вірменія та Андорра.

У першому турі того відбору 5 вересня 1998 року в Києві якраз українці і приймали росіян. Гостей тоді тренувала зірка київського "Динамо" 60-х – початку 70-х років Анатолій Бишовець. Матч був пречудовим і не без хвилювань. Авторитетний німецький арбітр Маркус Мерк видалив голкіпера росіян Дмитра Харіна. Господарі очікувано повели в рахунку (голи забили Попов, Скаченко і Ребров із точки). Гості відзначилися двома забитими м'ячами (Варламов і Онопко).

Потім Росія програла Франції та Ісландії, і на тренерській лаві Бишовця замінив Олег Романцев. Не знаю, які Олег Іванович знайшов слова, звертаючись до своїх гравців, а може, придумав дивовижні тактичні схеми, але в підсумку його команда здобула шість перемог поспіль. І що тут почалося у сусідів! Утім, почалося все, що в них повторюється: ми найкрутіші, ми боговгодні тощо...

Календар в останньому турі звів у поєдинку росіян і українців у білокам'яній. Биття в литаври за Хутором-Михайлівським повторювалося. Особливо перестарався колись солідний, а до тієї пори абсолютно пожовклий "Радянський спорт", засвітивши на першій (головній!) шпальті начебто невинний і прикольний, а насправді мерзенний і провокаційний заголовок: "Бий, Хохлов, рятуй Росію...". Чому "начебто невинний"? Тому що дотепники-шовіністи боягузливо сховалися за прізвище колишнього гравця, а нині тренера Дмитра Хохлова і допискою дрібним шрифтом у тому огидному тексті: "...тримай, Хлестов, не пропускай, Філімонов". Мовляв, а що такого образливого в наших словах. Так, не більше ніж прикол...

Рахунок у тому матчі відкрив Валерій Карпін на 76-й хвилині, однак на 88-й, тобто під фінальний свисток, неподалік від правої бровки поля відносно воріт господарів росіянин Євген Смертін у боротьбі із Сергієм Мізіним порушив правила. Суддя з Англії Девід Еллерей призначив штрафний удар. Правду кажучи, для підопічних Олега Романцева нічого страшного не сталося. До "рамки" росіян було не менше як 35–40 метрів, та ще й не по центру, а по діагоналі, тобто пробивати треба було під незручним гострим кутом...

До м'яча підійшов Андрій Шевченко. Цікаво, що саме в тому відбірковому циклі до Євро, а грали вже останній матч турніру, він – уже визнаний міжнародним футбольним співтовариством бомбардир – ще не забив жодного гола.

Шева вдарив, а для мене досі загадка, що він задумав: забивати у ворота Філімонова потужним ударом прямо чи навісом пасувати партнерам у штрафний майданчик. М'яч Андрій послав сильно і з підкруткою. Спартаківський воротар, пам'ятаю, ще встиг дати цінні вказівки своїм партнерам: де кому розташуватися. Але сам зробив фатальну помилку – стежачи за м'ячем, який високо летів, позадкував. М'яча він торкнувся. Але який сенс – Філя завалився на слизькому ґрунті, як наслідок, м'яч опинився у воротах. Та нічия – 1:1 – і поховала досить-таки реальні надії росіян пробитися у фінальну частину європейського чемпіонату.