В ніч на 4 вересня 1985 року, український поет, дисидент Василь Стус помер у радянському таборі в Пермському краї Росії, передають Патріоти України.
За кілька днів до цього, 28 серпня, українця відправили в карцер за те, що читаючи книгу в камері, він нібито сперся ліктем на нари. На знак протесту Стус оголосив безстрокове сухе голодування. Загинув поет, за офіційною версією, від зупинки серця, за неофіційною, – від переохолодження.
Василь Стус почав писати вірші під час навчання в Донецькому педінституті та служби в армії. Його перша поезія з'явилася 1959 року в "Літературній Україні".
У вересні 1965 року Стус взяв участь в акції протесту біля кінотеатру "Україна" в Києві. Він та Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Юрій Бадзьо закликали суспільство засудити арешти української інтелігенції. За участь у цій акції його відрахували з аспірантури, за ним почало стежити КДБ.
Незважаючи на схвальні рецензії, жодна з двох перших збірок поета ("Круговерть" та "Зимові дерева") не були надруковані.
У січні 1972 року Василь Стус був вперше заарештований. Близько 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі, потім відбував покарання в таборах Мордовії і Магадана.
Вірші, які Стус писав у таборах, у нього відбирали і знищували, лише деякі з них збереглися в листах до дружини. Повернувшись восени 1979 року до Києва, приєднався до Гельсінської правозахисної спілки.
Здоров'я Стуса було підірвано, але незважаючи на це він працював робітником на фабриках і заводах. У травні 1980 року поет був заарештований вдруге, причому був визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
Суд над Василем Стусом проходив за закритими дверима. У порушення процедури його було позбавлено останнього слова і видалено із залу суду; вирок було зачитано в його відсутності: 10 років примусових робіт і 5 років заслання.
У таборі "Перм-36" Стус продовжував писати і перекладати. У 1983 році адміністрація табору заборонила йому надсилати вірші та переклади в листах рідним.
На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року був кинутий до камери-одиночки.
28 серпня 1985 року Стуса відправили в карцер за те, що нібито він, читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням сусідів за камерою, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
У ніч на 4 вересня 1985 року Василя Стус помер, за офіційною версією, від зупинки серця, за неофіційною, – від переохолодження. Його було поховано на табірному цвинтарі, але 1989 року разом з побратимами – Юрієм Литвином і Олексієм Тихим – було перепоховано на Байковому кладовищі в Києві.
В останні роки справа Василя Стуса ожила знову. Так, частково приводом для цього стала книга Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса. Збірник документів з архіву колишнього КДБ УРСР", що вийшла в 2019 році.
Видання стало резонансним – вперше книга під однією обкладинкою містила таку кількість документів з колишнього архіву КДБ – протоколи судових засідань, обшуків, допитів. Також до неї включено покази свідків, спогади друзів та листи поета з в'язниці.
Як відомо, 1990 року Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР і Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду УРСР Василь Стус був посмертно реабілітований. 2005 року Стусу було посмертно присвоєно звання Герой України.
Павербанки та портативні зарядні станції стали для багатьох українців необхідними пристроями під час відключень електроенергії. Однак неправильне заряджання та зберігання можуть поступово скорочувати ресурс акумуляторів, а в окремих випадках навіть ств...
Науковці виявили тисячі раніше невідомих вірусів у глибоководних відкладах зони Кларіон-Кліппертон у Тихому океані. Це відкриття свідчить про надзвичайне різноманіття мікроскопічного життя в одному з найменш досліджених регіонів планети. Водночас майбу...
