З небес видно все: стародавнє озеро Аравійського півострова зберегло життя

Уявіть собі пустелю: нескінченні піски, пекуче сонце і тиша, що здається вічною. І раптом — яскраві зелені круги, помітні навіть із космосу. Саме так астронавти помітили стародавнє озеро в районі Джубби, посеред пустелі Нафуд у Саудівській Аравії. Колись цей край був набагато зеленішим, а тепер його красу зберегли лише підземні води та унікальний мікроклімат, передають Патріоти України з посиланням на УНІАН.

Джубба розташована в улоговині палеоозера, і саме це допомогло їй вижити у суворих умовах. Найближча гора — Джабаль Умм Сінман, що піднімається на 1264 метри, не просто красива. Її силует із двома горбами нагадує лежачого верблюда, і саме від цього походить назва гори. А завдяки масивній формі гори місто захищене від піщаних буревіїв і сильного вітру — природний бар’єр створив маленький оазис серед пустелі.

Це місце й досі живе. Завдяки ґрунтовим водам і круговому зрошенню на полях вирощують культури, що живлять місцеве населення, а кола зелених полів видно навіть із орбіти.

Але Джубба — це не лише про воду і землю. Це справжня машина часу: на скелястих передгір’ях гори налічується близько 5500 давніх написів і 2000 зображень тварин — леопардів, страусів і понад тисячу верблюдів. Дослідники оцінюють їхній вік у 10 тисяч років. Ці написи і малюнки — мовчазні свідки того, як стародавні люди подорожували через посушливі землі, користуючись водними оазисами як проміжними точками для життя та торгівлі.

Насправді, Джубба — один із небагатьох рідкісних оазисів, що зберіг воду навіть тоді, коли більшість озер Аравійського півострова вже висохли. Її існування допомагає вченим зрозуміти стародавні маршрути міграцій людей та роль води у виживанні цивілізацій.

Це нагадує, що природа завжди тримає свої секрети, а космос — просто допомагає нам їх побачити. Джубба — маленький зелений острів життя в океані піску, що не лише вижив, а й розповідає історії про давні цивілізації, кліматичні зміни та неймовірну витривалість людства.