Українські прикордонники відмовили заброньованому працівникові одного з підприємств у виїзді за кордон. Чоловіка не випустили з країни попри те, що він мав наказ про службове відрядження і зворотній квиток. Українець оскаржив рішення у суді – і виграв. Подробиці справи розкрили у Судово-юридичній газеті, передають Патріоти України.
Львівський окружний адміністративний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону.
До суду звернувся юристконсульт ТОВ "Пілот Енерджи". Ця компанія входить до переліку важливих для функціонування економіки та забезпечення потреб життєдіяльності територіальних громад в особливий період підприємств, тож позивач має бронювання з відстрочкою від призову на військову службу.
18 червня 2025 року компанія відрядила юристконсула до Польщі. З 22 червня по 5 липня він мав відвідати Варшаву та Краків для вирішення службових питань: реєстрації компанії, відкриття банківських рахунків, укладення договорів оренди тощо.
22 червня 2025 року позивач прибув до пункту пропуску через державний кордон "Львів". При проходженні прикордонного контролю він пред'явив свій закордонний паспорт, електронний військово-обліковий документ із відміткою про бронювання, заяву та результат бронювання через Портал Дія, наказ про відрядження, довідки з місця роботи, довіреність на представництво інтересів товариства на території Республіки Польща та країн Європейського Союзу, підтвердження бронювання готелів, зворотний залізничний квиток, а також інформацію про призначені зустрічі з юридичними компаніями.
Однак у перетині державного кордону прикордонники чоловікові відмовили, пояснивши рішення тим, що він нібито не підтвердив мету поїздки.
З цим рішенням позивач не погодився – і пішов до суду.
Суд, розглянувши справу, задовольнив позов повністю.
Рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону було визнано протиправним і скасовано.
Суд зазначив, що відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зважаючи на наявність бронювання, позивач мав право їхати у службове відрядження за кордон. Натомість це його право посадова особа обмежила, а оскаржуване рішення обмежувалося загальною фразою про непідтвердження мети поїздки і не містило чіткого зазначення конкретного документа, який позивач зобов’язаний був надати, та норми, на підставі якої така вимога встановлена.
Висновок про непідтвердження мети поїздки не був обґрунтований конкретними обставинами. Суд підкреслив, що позивач діяв сумлінно: завчасно звернувся за роз’ясненнями до Державної прикордонної служби України, отримав відповідь і надав документи відповідно до неї, а також підтвердив конкретну службову мети поїздки та надав квиток для повернення додому.
Суд наголосив, що дискреційні повноваження уповноваженої службової особи не означають можливості приймати рішення на власний розсуд без додержання вимог щодо обґрунтованості та правомірності – і дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято не обґрунтовано та з порушенням засади правової визначеності, а отже, є протиправним.
Судові витрати було стягнуто з відповідача.
Величні палаци, неприступні мури, загадкові релігійні обряди та легендарна Вавилонська вежа — саме такі образи найчастіше виникають, коли йдеться про Стародавній Вавилон. Протягом століть його історія обростала міфами, а біблійні оповіді сформували суп...
Тимчасовий захист чи посвідка на проживання в європейських країнах не роблять українців військовозобов’язаними щодо місцевих армій. Проте в разі загострення війни деякі держави можуть залучати іноземців до цивільної оборони або обов’язкової роботи на к...
