"Загорнули немовля в пакет і поклали його обличчям донизу": ЗМІ розкрили моторошні дані про концтабори Кім Чен Ина, де вбивають дітей і старих

Спроби втечі з Північної Кореї не припиняються ніколи. Найчастіше жителі КНДР намагаються втекти до Китаю, щоб потім вже звідти переїхати до США, або до Південної Кореї. Але спроби втечі не завжди вдалі. І ті, кого спіймали, або депортували з Китаю, опиняються в концтаборах, де новонароджених вбивають, старих забивають до смерті, а жінок ґвалтують. Про це пише Daily Mail, передають Патріоти України.

Про умови утримання в північнокорейських концтаборах розповіла жінка, яка тікала з КНДР шість разів, вижила в таборі та зараз переховується в Китаї. Вона не називає свого імені, бо КНР класифікує північнокорейських перебіжчиків як нелегальних економічних мігрантів, а не як біженців, і репатріює тих, кого заарештовує. Тож, розмовляючи з журналістами, перебіжчиця назвалася "місіс Ікс".

Табір для перебіжчиків розташований у місті Онсон поруч із китайським кордоном. Більшість ув'язнених у ньому жінки. Причому деякі з них потрапляли до табору вже вагітними. Місіс Ікс розповіла, що "охоронці намагалися спровокувати викидень, змушуючи жінок сидіти навпочіпки протягом тривалого часу або примушуючи їх носити важкі відра з водою". Якщо хтось з ув'язнених жінок народжував, то немовля також могли вбити.

"Найстрашніше було, коли північнокорейські агенти безпеки вбили новонароджену дитину. Деяких жінок захоплювали, коли вони були вже на останньому місяці вагітності. Я чула, що одна з матерів у сусідній кімнаті чула плач своєї дитини, але агенти загорнули немовля в пакет і поклали його обличчям донизу. Його крики поступово слабшали, і матір змусили це слухати", — розповіла вона.

За даними Korea Times за 2023 рік, понад 70 відсотків перебіжчиків, які рятуються від режиму Кім Чен Ина, становлять жінки. Деяким із них посередники допомагають втекти, а потім їх продають як наречених у Китаї, де гендерний дисбаланс сприяє розвитку чорного ринку работоргівлі.

Більшість перебіжчиків уникають прямого переходу до Південної Кореї, оскільки кордон усіяний двома мільйонами наземних мін, щоб перешкодити будь-кому покинути країну. Замість цього їм доводиться перетинати річки Ялуцзян або Туманган на кордоні з сусіднім Китаєм, уникаючи вночі північнокорейських військових постів, а також шпигунів, які намагаються завести їх прямо в пастки.

Місіс Ікс заявила, що багато хто з жінок, з якими її утримували під вартою, були обмануті посередниками та зазнали сексуального насильства з боку охоронців. Одну з них, 21-річну подругу її доньки, постійно ґвалтував і катував один з охоронців: він припікав її цигарками та бив.

"Незважаючи на жахливі травми та її страждання, все, що я могла зробити, це промити її рани солоною водою. Я не могла протестувати, знаючи, що це призведе лише до більшої шкоди. Ми просто стримували сльози й терпіли", — зізналася жінка.

За її словами, до людей похилого віку в таборі ставилися навіть із більшою жорстокістю, ніж до молодих. У таборі для полонених перебіжчиків в Онсоні місіс Ікс зустріла літню жінку з Південної Кореї, яка приїхала на Північ у пошуках чоловіка під час Корейської війни. Жінка від стресу постійно переходила на південнокорейський діалект, що дратувало начальника в'язниці.

"Він закричав на неї: "Ти брудна стара карга, ти все ще розмовляєш цим південним діалектом, тому що ти з півдня?" — за словами місіс Ікс він побив літню жінку, а потім добив стільцем.

Читайте також: У КНДР ізолювали сім'ї військових, яких відправили воювати проти України – Південна Корея

Ув'язнені в таборі утримуються в крихітних камерах. Про них розповідали й інші втікачі. Потрапити туди можна тільки навкарачки, у кожній камері утримують щонайменше 20 осіб, які змушені нерухомо сидіти зі схрещеними ногами понад 12 годин на день під страхом тортур і не можуть користуватися відкритим туалетом своєї камери без дозволу охоронця.

Годують їх дуже бідно. Місіс Ікс розповіла: "Нам давали пайок приблизно зі 100 зерен запліснявілої кукурудзи на день, і навіть це здавалося благословенням. Їжі було дуже мало, а гігієна була невимовно поганою. За шість місяців понад 130 ув'язнених померли від хвороб".

Перебіжчиця згадала, як начальник в'язниці вітав ув'язнених: "Собаки в нашому таборі не повинні здохнути, але неважливо, чи помрете ви". "До нас ставилися як до чогось меншого, ніж до каміння на землі", — зізналася жінка.