Зараз знову на фронті, але про свій вчинок не шкодують: Троє військових ЗСУ відверто розповіли, чому пішли у СЗЧ

Частина військових, які вдаються до самовільного залишення частини (СЗЧ), згодом повертаються на службу. Про історії трьох таких військовослужбовців, які зараз служать у 108 батальйоні гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Вони, зокрема, розповіли, чому вирішили піти у СЗЧ і як змінилася їхня служба зараз, передають Патріоти України.

Кейсі

25-річний військовий на позивний Кейсі родом з Івано-Франківщини. Перед СЗЧ був бойовим медиком взводу - надавав першу домедичну допомогу безпосередньо в окопах. Каже, однією із причин самовільного залишення були конфлікти з командуванням.

"Були випадки, коли я виходив на евакуацію по рації. Мені було потрібно доповісти стан: що робити далі. Я не міг вийти на евакуацію, бо командування забирало канал і випитувало – хто, як, де і чому поранений. Мені почало це набридати", - розповів він.

До того ж, каже, "зірвав" спину, а в коліні мав розрив. Одного разу "Кейсі" приблизно кілометр тягнув чоловіка, який важив 120 кг, хоч сам бойовий медик мав 65.

За його словами, йому відмовляли у направленні на МРТ. У військовому госпіталі, куди звернувся під час відпустки, лікарі сказали, що треба лікувати хребет, мовляв, якщо цього не зробити, можуть "відмовити" ноги. Тож з відпустки так і не повернувся в частину. Каже, що побратими сприйняли це нормально. Пробув у СЗЧ майже місяць. Лікуватися не міг, бо жодна лікарня не приймала без направлення: "Із СЗЧ я повернувся добровільно. Коли на полігоні дізналися, що я бойовий медик з досвідом, то багато хто хотів забрати мене до себе".

Військовий мав багато знайомих з "Едельвейсу". Там сказали, що потребують пілотів. Так він став пілотом ударних БпЛА й зараз перебуває на Донецькому напрямку. Каже, почувається краще, адже ця робота не потребує такого фізичного навантаження, як раніше. "Про рішення піти в СЗЧ не жалкую. Усе робиться до кращого", - додав Кейсі.

Самурай

33-річний Самурай родом з Черкащини, мобілізований у 2024-му. На Донецькому напрямку був командиром відділення протитанкового взводу. Каже, що за півтора місяця бригада зазнала багато втрат: "Хоч це було з інших підрозділів, але все одно складно втрачати людей, навіть якщо мало часу провів з ними. Зʼявилася інформація, що керівник групи має віддати нас у підпорядкування до інших бригад. Не було впевненості, що наступний вихід для нас не завершиться так само з великими втратами. Порадилися з хлопцями і цілеспрямовано пішли у СЗЧ, щоби перевестися в досвідчену бригаду, бо нас так просто ніхто би не відпустив".

Був у СЗЧ три місяці. Каже, тоді перевелося майже усе відділення. Про рішення не шкодує. Згодом хлопці сконтактували з рекрутером 108 батальйону.

Зараз перебуває на Донецькому напрямку. Контактує з родинами зниклих безвісти, полонених чи загиблих військових, допомагає з документами. Каже, спілкування з рідними – це завжди складно, бо на емоціях.

Піченька

35-річний Едуард з позивним Піченька мобілізований у вересні 2024 року, родом з Київщини. Потрапив у роту розвідки, керував дронами. Каже, йому це навіть "зайшло". Пішов у СЗЧ, бо не влаштовувала система виплат у бригаді.

"Орієнтовно три місяці не платили ні зарплату, ні бойові. Одна зарплата прийшла у грудні. Я запитував причини. Мені сказали, що навчання я проходив в іншій частині навчального центру, хоч бригада була одна. А коли перевели в бойовий підрозділ, то це була зовсім інша частина", - каже він.

Едуард зрозумів, що не хоче там перебувати. Побратим порекомендував йому 108 батальйон бригади "Едельвейс", дав контакти. Так він зміг у січні минулого року перевестися до взводу "Аркан": "Я пішов у армію і не міг забезпечити сімʼю. Виглядає, ніби пішов на війну, але за гроші. Однак тут на перше місце я ставлю потреби близьких, а не свої, тому так вчинив".

Едуард каже, що коли був вдома, то розумів, що не хоче шукати якусь роботу, до того ж не міг ховатися.

"Багато переосмислив. Побачив, як відрізняється життя у Києві та на фронті. Хоча я ж раніше не хотів йти на війну. Побратими стали рідними людьми. Ти завжди знав, що, можливо, завтра хтось із них врятує тобі життя", - розповів військовий.

Зараз він служить у роті безпілотних авіаційних комплексів, керує ретранслятором – передає відеозвʼязок і керування на FPV-дрон. Працює в парі з пілотами FPV.