Заробляли більше за інженерів і науковців: Як продавці в СРСР наживали статки

У Радянському Союзі робота продавця могла приносити значно більше грошей, ніж передбачав офіційний оклад. Особливо вигідними вважалися посади у продуктових магазинах, де через постійний дефіцит товарів працівники прилавків отримували не лише зарплату, а й неофіційні доходи. У середині 1980-х років окремі продавці та м’ясники могли щомісяця заробляти до 1500 карбованців — у кілька разів більше за середню зарплату в країні. Про це йдеться в матеріалі OBOZ.UA, передають Патріоти України.

Дефіцит товарів давав продавцям особливий вплив

Наприкінці існування СРСР, у середині 1980-х, середня зарплата становила трохи більше ніж 200 карбованців. Цих грошей зазвичай вистачало на базові потреби — комунальні послуги, продукти та одяг.

Однак у радянських магазинах навіть наявність грошей не гарантувала можливості придбати потрібні товари. Якісне м’ясо, делікатесна ковбаса та інші популярні продукти часто були дефіцитними й швидко зникали з прилавків.

За таких умов особливого значення набували особисті знайомства з продавцями. Саме вони могли вирішувати, кому дістанеться найкращий шматок м’яса чи бажаний товар, а кому доведеться задовольнятися менш якісною продукцією.

Покупці були готові доплачувати, аби отримати потрібні продукти без тривалого очікування в чергах. Тому працівники торгівлі поступово здобували не лише додаткові джерела доходу, а й помітний неформальний вплив.

Як продавці заробляли на покупцях

Офіційний оклад продавців і працівників гастрономів зазвичай становив від 80 до 110 карбованців на місяць. Водночас їхні реальні щомісячні надходження, за наведеними в матеріалі оцінками, могли сягати 500–1500 карбованців.

Значну частину додаткових грошей приносили махінації під час торгівлі. Серед поширених способів були обважування та обрахунок покупців. У натовпі біля прилавків, особливо під час появи дефіцитних товарів, перевірити точність зважування було складно.

Навіть невеликі суми, отримані таким способом від багатьох покупців, зрештою перетворювалися на значний нелегальний прибуток.

Робота, за яку трималися

Додаткові заробітки давали працівникам торгівлі змогу дозволити собі речі, які були недоступними багатьом представникам інтелігенції. Зокрема, окремі м’ясники могли купувати дорогий шкіряний одяг і навіть власні автомобілі.

Тому посади в продуктових магазинах вважалися особливо вигідними. Влаштуватися на таку роботу намагалися через знайомства та зв’язки, адже можливість отримувати неофіційний дохід робила її значно привабливішою за багато інших професій.

У наданому фрагменті статті матеріал обривається на згадці про те, що для працевлаштування на такі посади використовували зв’язки та хабарі. Тому продовження цієї теми не додавалося.