Стильний гардероб у Радянському Союзі було складно зібрати не лише через обмежений вибір, а й через високу вартість окремих речей щодо середніх зарплат. У магазинах часто було важко знайти навіть якісний одяг, не кажучи вже про актуальні моделі, передають Патріоти України.
У результаті типовий жіночий гардероб міг складатися лише з кількох суконь, костюма, плаща, зимового пальта та кількох блузок. Однак деякі жінки знаходили способи урізноманітнити свій зовнішній вигляд.
Особливо складною ситуація була з імпортними товарами. Речі з Чехословаччини чи Югославії вважалися дефіцитними, тому за ними могли полювати місяцями — збирати гроші, стояти у чергах або шукати товар через неофіційні канали.
У 1970-х роках зарплата інженера в СРСР становила приблизно 120–150 рублів на місяць. Водночас звичайна сукня в універмазі могла коштувати 30–60 рублів.
Тобто на одну сукню іноді доводилося витрачати до третини місячного заробітку.
Жіноче вовняне пальто коштувало приблизно 90–120 рублів, а популярний кримпленовий костюм — близько 60–80 рублів. Імпортні чоботи були ще складнішими для придбання: крім грошей, потрібно було знайти сам товар.
Саме тому купівля модного одягу часто вимагала не лише фінансових можливостей, а й часу, зв'язків та терпіння.
Попри дефіцит, радянська індустрія моди існувала. У 1944 році в Москві відкрили Загальносоюзний будинок моделей одягу, де створювали колекції та демонстрували нові фасони.
Серед відомих радянських модельєрів був В'ячеслав Зайцев, якого за кордоном називали «червоним Діором».
Однак між подіумом і магазином часто була величезна різниця. Розроблений модельєрами одяг проходив численні етапи погодження та пристосування до масового виробництва. У результаті готова річ могла бути значно простішою за оригінальний задум або вже не відповідати актуальним тенденціям.
Тому жінки часто намагалися самостійно відтворити побачені моделі.
Велику роль у створенні одягу відігравали жіночі журнали. Видання на кшталт «Работницы» та «Крестьянки» публікували викрійки, за якими можна було пошити речі самостійно або замовити їх у кравчині.
До появи доступних модних видань викрійки могли буквально перемальовувати з рідкісних іноземних журналів. Такі примірники іноді привозили моряки, туристи або знайомі, які мали можливість виїжджати за кордон.
Далі фасон відтворювали власноруч або передавали до ательє.
Наприкінці 1980-х років особливо популярним став радянський варіант німецького журналу Burda Moden. Видання містило сучасні моделі та викрійки, тому швидко стало дефіцитним і користувалося великим попитом.
За відсутності потрібної речі в магазині її можна було пошити самостійно. Саме тому швейна машинка була важливим інструментом для багатьох жінок, які прагнули створювати одяг за модними фасонами.
Одна й та сама викрійка могла використовуватися для різних тканин, довжин та деталей. Таким чином, маючи кілька базових речей і вміючи шити, можна було створювати значно різноманітніший гардероб, ніж пропонували магазини.
Окремо існував тіньовий ринок закордонних товарів. Фарцовщики продавали імпортний одяг та аксесуари за цінами, які могли у кілька разів перевищувати офіційні.
Такі продавці нерідко працювали біля готелів, де зупинялися іноземці.
Особливим попитом користувалися капронові панчохи та колготки. У радянських магазинах вони залежно від періоду та якості коштували приблизно 3–15 рублів, тоді як на неофіційному ринку ціна могла бути значно вищою.
Ще одним способом урізноманітнити гардероб було перешивання старих речей.
Одяг перелицювали, змінювали фасон, додавали нові деталі або повністю перефарбовували. Для цього використовували спеціальні барвники для тканин та домашні способи фарбування натуральних матеріалів.
У такий спосіб одна річ могла отримати зовсім інший вигляд і ще довго залишатися у використанні.
Таким чином, модний гардероб у СРСР для багатьох жінок був результатом не постійного придбання нового одягу, а вміння комбінувати речі, шити, перешивати та знаходити дефіцитні товари. За умов обмеженого вибору саме ці навички дозволяли створювати індивідуальний стиль.
Стильний гардероб у Радянському Союзі було складно зібрати не лише через обмежений вибір, а й через високу вартість окремих речей щодо середніх зарплат. У магазинах часто було важко знайти навіть якісний одяг, не кажучи вже про актуальні моделі, переда...
У КП «Київтеплоенерго» провели слідчі дії, під час яких ідеться про можливе вилучення оригіналів проєктно-кошторисної документації та документів, необхідних для початку робіт за низкою проєктів у межах Плану стійкості Києва. Про це повідомила КМДА, пер...
