"Живим не дамся": Житель Харківщини розстріляв окупантів, які намагалися захопити його будинок

Житель Харківської області Микола Ковальов захищав свій будинок від російських окупантів, які у 2022 році намагалися його захопити. В інтерв'ю Суспільному чоловік розповів, що застрелив кількох російських солдатів, які зі зброєю напали на його володіння, передають Патріоти України.

Окупанти у березні 2022 року намагалися захопити будинок Ковальова у Старому Салтові на Харківщині. "Наш тодішній сільський голова дав їм ключі від школи, і 19 березня вони вже заїхали в село і відразу до мене додому. Хтось їм розповів, що у мене була затята антиросійська позиція. Під'їхало кілька машин. Зупинилися, вийшли і розійшлися по вулиці. Я дружині сказав: "Це до нас, біжи у флігель до мамці, я їм живим не здамся", — згадує він.

Хвіртка у двір була закрита, окупанти перелізли через паркан, розповідає чоловік. "Чую, відчиняються двері і хтось кричить: "Господар". Кажу: "Я тут". - "Виходіть". Я вийшов по-домашньому. Він вважав, що я ніякої небезпеки для нього не уявляю, але не розрахував, що у мене за спиною був пістолет. У котельні я його і застрелив", - каже Микола.

Оборонявся від російських військових з їх зброї, його встиг забрати з автомобілів розбитої колони Росгвардіі біля сусіднього села. "Біля Шестакового була розбита російська велика колона, ми туди їздили набирати автомати, пістолети, гранати. Всі погодилися, ми на той час вже були відрізані від Харкова", — розповідає житель Старого Салтова.

Після пострілу інші російські військові спочатку тікали, після чого відкрили вогонь по будинку. "Стріляли з усього, що у них було. Я викинув кілька гранат і в домашніх тапочках виліз через вікно у ванній і побіг в ліс. Але хтось із місцевих їх зорієнтував, росіяни перекрили мені відхід, довелося ще там повоювати, ще одного вбив", – каже чоловік.

Після цього дружину Ковальова російські окупанти заарештували і відвезли у Веселе. "Там тримали два тижні в погребі на пляшці гарячої води і половині пачки печива. Вони два тижні її допитували, ФСБ приїжджала, стріляли, зуби вибили, але вона не знала, де я. Зрештою, через два тижні її відпустили. Але за дружиною стежили", - розповідає житель Старого Салтова.

Микола ховався чотири дні, ночами пішки йшов до Харкова. Коли дійшов до міста, його зупинили на блокпості українські військові.У Харкові Микола пішов у військкомат, але йому відмовили через вік: чоловікові було 59 років. Тоді він поїхав на Закарпаття, де його взяли в піхоту.

Далі - дев'ять місяців фронту: спочатку Херсонщина, а після – Донеччина, околиці Бахмута. "У моєму батальйоні всі добровольці. Вони там з лютого, перші бої вони прийняли тільки з автоматами і гранатометами. Це все патріоти, вони кинули все. У одного мого побратима - 250 вуликів бджіл. Наш ротний до війни заробляв 250 тисяч гривень, а пішов воювати, був поранений і повернувся на фронт", — каже Микола.

У грудні чоловікові виповнилося 60 років, і його демобілізували. Раніше чоловік працював приватним підприємцем, здавав на переробку металобрухт. Тепер відновлює документи, щоб отримати компенсації за втрачений будинок. Його сім'я зараз перебуває на Західній Україні, сам Микола - у Харкові: "Що робити далі, ще не вирішив".