Змусила вчених переписати карту світу епохи еоцену: В українському бурштині знайшли павукоподібне, якого більше немає в Європі

Знахідка в покладах рівненського та балтійського бурштину стала тією самою бракуючою ланкою, що змусила вчених буквально переписати карту світу епохи еоцену, зазначають Патріоти України.

Міжнародна група дослідників із Німеччини та Болгарії ідентифікувала новий вид вимерлого павукоподібного — Balticolasma wunderlichi, який застиг у в’язкій смолі 35 мільйонів років тому.

Проте головна сенсація криється не в поважному віці артефакту, а в тому, хто саме потрапив у цю золотисту пастку. Цей косарик належить до підродини Ortholasmatinae, представників якої сьогодні в Європі вдень із вогнем не знайдеш. Їхні найближчі родичі зараз мешкають за тисячі кілометрів — виключно в Східній Азії та Північній Америці.

Довгий час подібні знахідки залишалися для науки «німими», адже вивчити їх заважала каламутність самого бурштину, що приховувала найдрібніші деталі анатомії під непрозорим шаром віків.

Бульбашки повітря, каламутність або тріщини часто приховували найважливіші деталі. Щоб «звільнити» Balticolasma wunderlichi з його золотистої в’язниці, вчені звернулися до передових технологій.

У Гамбурзі, на базі дослідницького центру DESY, шматок бурштину піддали комп’ютерній мікротомографії (мікро-КТ). Це дозволило палеонтологам створити надточну 3D-модель істоти. Рентгенівські промені виявили фантастичні деталі: складну мережу гребенів та виростів навколо голови, що нагадують ажурне мереживо, деталі ротового апарату та дрібні шипи на лапках, які допомагали косарику виживати в еоценових лісах та специфічну опуклість, за якою ідентифікували приналежність до рідкісної групи.

Для української науки це відкриття має особливе значення. Виявлення ідентичного виду і в балтійському, і в рівненському бурштині стає ще одним залізобетонним доказом теорії про єдину екосистему. 35 мільйонів років тому територія від сучасного Рівного до узбережжя Балтійського моря була вкрита густими субтропічними лісами, де панував вологий і теплий клімат.

«Ми були вражені, зустрівши представника Ortholasmatinae в європейських покладах. Це доводить, що в еоцені ці істоти були поширені по всій Північній півкулі, а не лише в окремих її куточках», — зазначає провідний автор дослідження, палеонтолог Крістіан Бартель.