Зоологи відкрили ще одну особливість мавп, якою вони дуже схожі на людей

Людям властиво захоплюватися блискучими речами — від коштовного каміння до ювелірних прикрас. Але, схоже, ця любов може мати глибші еволюційні корені. Нещодавній експеримент показав: шимпанзе також не залишаються байдужими до блиску кристалів, передають Патріоти України з посиланням на The New York Times.

Дослідження провели в реабілітаційному центрі Rainfer Fundación Chimpatía неподалік Мадрид. Тут мешкають врятовані шимпанзе, які раніше утримувалися в неволі або цирках. Науковці вирішили перевірити, чи викличуть у тварин інтерес природні мінерали.

Експеримент очолив кристалограф Хуан Мануель Гарсія-Руїс із Donostia International Physics Center, а результати роботи опублікували у журналі Frontiers in Psychology.

Під час першого експерименту у вольєрі встановили два постаменти. На одному розмістили великий багатогранний кристал кварцу заввишки близько 30 сантиметрів, на іншому — звичайний пісковик приблизно такого ж розміру.

Дослідники навіть дали цьому експерименту символічну назву — «Моноліт», натякаючи на загадковий об’єкт із культового фільму 2001: A Space Odyssey.

Щойно шимпанзе помітили нові предмети, їхня увага миттєво зосередилася саме на кристалі. Тварини підходили до нього знову й знову, уважно роздивлялися і торкалися руками.

Нарешті альфа-самка на ім’я Мануела просто зірвала кристал із постаменту. Після цього він фактично став «власністю» групи: тварини носили його із собою, передавали одна одній і не випускали з рук.

Особливо яскраво це продемонстрував 50-річний самець Іван. Він не лише переносив кристал по вольєру, а й лазив із ним по конструкціях і навіть їв, перекладаючи блискучий «скарб» між руками та ногами.

Переговори за банани

У другому вольєрі ситуація стала ще драматичнішою. Шимпанзе на ім’я Сенді швидко схопив обидва предмети — і кварц, і пісковик — та відніс їх до спальної зони, куди персонал зазвичай не заходить.

Повернення кристала перетворилося на справжні переговори. Доглядачам довелося буквально викуповувати мінерал бананами та йогуртом. І навіть так повернути вдалося не всі зразки — деякі невеликі кристали залишилися у володінні тварин.

Дослідники припускають, що інтерес шимпанзе до кристалів може бути пов’язаний з кількома факторами:

• незвичайний блиск і форма предметів;
• новизна об’єкта у звичному середовищі;
• потенційна «соціальна цінність» речі всередині групи.

Вчені не виключають, що подібна реакція може пролити світло на те, чому люди з давніх часів так цінують дорогоцінні камені. Можливо, потяг до блискучих мінералів має значно глибші біологічні корені, ніж ми звикли думати.