Зовсім не таке, як малюють пропагандисти! Чому дитинство в СРСР було убогим: ТОП-5 причин

Є такий парадокс ностальгії: навіть найгірші, найбідніші та найубогіші часи ми можемо згадувати з теплом на серці, якщо на той період припадало наше дитинство чи рання юність. Звісно, з роками втрачається і гострота сприйняття – пам’ять влаштована так, що вона рідко акцентує увагу на негативних аспектах, передають Патріоти України

Говорячи про дитинство, варто насамперед усвідомлювати, що це пора, коли ми здебільшого не ухвалюємо самостійних рішень і не думаємо про життєві проблеми. Однак дитинство в СРСР запам’яталося не лише радістю та безтурботністю. Блогер Максим Мирович навів п’ять причин, чому дитинство в СРСР було убогим.

Тоталітарна школа

Радянська школа мало у кого асоціювалася з безтурботністю. Здебільшого навчальні заклади нагадували закриті установи казарменного типу, де дитина не мала жодних прав – одні обов'язки. Виділятися було не прийнято. Навіть тих, хто писав лівою рукою, муштрою переучували. З ранніх років дитину привчали, що вона має жити в радянській системі і бути частиною колективу: спершу жовтеням, потім піонером і комсомольцем. Жодних альтернатив не було – а тих, хто хотів бути "поза системою", цькували.

Школа була уособленням радянської пропаганди. Дітям розповідали про мертвого діда в Мавзолеї, показували подвиги піонерів-героїв і боротьбу з фашистами. Радянські вчителі – окрема категорія. Здебільшого це були так звані пристосуванці, що не мали власної думки, боялися перевірок і начальства і заганяли дітей у комплекси.

Тісні квартири

Радянські діти здебільшого жили у бідних і тісних безкоштовних квартирах. Про окрему кімнату часто можна було тільки мріяти. На площі 55-60 метрів вміщався крихітний передпокій два на два метри, невелика спаленька і ще дві суміжні кімнати площею 17 метрів. У цій квартирці могли жити не лише батьки, а й дідусі-бабусі дитини. Всі кімнати квартири були заставлені ліжками, а письмовий стіл часто доводилося ділити з братами чи сестрами.

Небезпечні ігри

Радянське дитинство проходило на вулиці в рухливих іграх – і багато хто, дивлячись на те, як сучасні діти сидять у гаджетах, згадує той час з ностальгією. Однак чомусь замовчують, що найчастіше вуличні ігри були дуже небезпечними

Чи не кожна радянська дитина знала, що можна зробити з селітри та фольги і для чого використовуються порожні гільзи та сірникова сірка. Офіцерські лінійки та тенісні кульки йшли на приготування "димовух", зі скручених ниткою дерев'яних лінійок робилися бумеранги, з оцинкованої жерсті ножицями по металу вирізалися зірочки для метання, з голок з паперовим оперенням виготовлялися дротики. Це вже не кажучи про рогатки, самостріли, різноманітні ножички для оборони від місцевих хуліганів. А шукати радянських дітей треба було десь на гаражах, дахах та закинутих будівлях.

Телевізійні розваги

Радянське телебачення – теж сумнівна розвага. Зазвичай це були моралізаторські фільми або низькосортні мультики, нашпиговані пропагандою. Було ще кілька дитячих телепередач, побудованих за тим же принципом, що й інше радянське телебачення – по суті, це були ті самі "Міжнародна панорама" і Служу Радянському Союзу", тільки адаптовані для дітей.

Примуси і заборони

Радянське дитинство було сповнене примусів і заборон. Діти мали дуже багато обмежень і часто чули "не можна!". Це починалося ще з дитячого садка і закінчувалося комсомольськими зібраннями. Дітей виховували примусом і страхом, а не емпатією та любов'ю.