Звістка, що жахає! Мікропластик знайшли вже й у серці людини

Скрізь, де вчені шукають мікропластик, вони його знаходять: у їжі, воді, повітрі та деяких частинах людського тіла. Невизначеність залишалася із внутрішніми органами, які не піддавалися безпосередньому впливу навколишнього середовища, передають Патріоти України.

Тепер сумніви розвіяні: навіть у людей, які перенесли операцію на серці, знайшли мікропластик у тканинах цього органу. Іноді він, до речі, потрапляв туди під час хірургічного втручання. Про це йдеться у науковій роботі, яка опублікована в ACS Environmental Science & Technology.

Попередні дослідження показали, що фрагменти пластику можуть проникати в організм людини через рот, ніс та інші відкриті частини тіла. Але залишалося питання про наявність пластику у внутрішніх органах. У новому експерименті китайські дослідники зібрали зразки тканини серця у 15 осіб прямо під час операцій на серці, а також у половини учасників — зразки крові до та після процедури.

За допомогою прямої лазерної візуалізації в інфрачервоному діапазоні вчені виявили частинки розміром від 20 до 500 мікрометрів із восьми типів пластику, включаючи поліетилентерефталат (міститься у пластикових пляшках), полівінілхлорид та поліметилметакрилат. Цей метод допоміг виявити від десятків до тисяч окремих частинок мікропластику у більшості зразків тканин, хоча кількість і матеріали відрізнялися в учасників. Усі зразки крові також містили частинки пластику, але після операції їхній середній розмір зменшився.

Вчені дійшли висновку, що різні мікропластики можуть накопичуватися та зберігатися у серці та внутрішніх тканинах. Серед найбільш масових типів, знайдених під час дослідження, — поліетилентерефталат, полівінілхлорид і поліметилметакрилат розмірами до 469 мікрометрів. Кількість частинок цих матеріалів у вивчених зразках тканини коливалася від десятків до тисяч.

Причому різноманітність мікропластиків після операції зросла, тобто їхня частина могла бути привнесена саме під час неї. Таким чином, інвазивні медичні процедури — раніше невиявлений шлях попадання мікропластика в організм, що забезпечує йому прямий доступ до кровотоку та внутрішніх тканин.

Автори у своїй роботі також зазначили, що наявність поліметилметакрилату у придатку лівого передсердя, епікардіальної жирової тканини та жирової тканини перикарда не можна пояснити випадковим внесенням матеріалу під час операції.
Тобто перед нами прямий доказ того, що мікропластик у пацієнтів, які перенесли кардіохірургічне втручання, міг бути в тканинах серця ще до операції. Отже, він буде там і в інших людей, які не піддавалися таким процедурам. Потрібні додаткові дослідження, щоб повністю зрозуміти вплив мікропластику на серцево-судинну систему людини, підсумували дослідники.

Раніше вчені розібралися з джерелами та обсягами надходження мікропластика до тіла людини — виявляється, в середньому це п'ять грамів на тиждень: щоб зрозуміти цю масу, уявіть банківську карту, добре перемелену в блендері. Неважко здогадатися, що потрапляння в організм чужорідних частинок, що не розкладаються природним шляхом, не обіцяє нічого доброго для здоров'я.

Звідки береться ця «невидима загроза»? Починаючи з 1950-х людство виробило 8,3 мільярда тонн пластмаси, 79 відсотків потрапило до природного середовища. Пластикові відходи хімічно майже не розкладаються, але поступово фрагментується на дрібні та дуже дрібні частинки, що йдуть у систему водопостачання і ґрунт. А звідти потрапляють у рибу, фрукти, овочі тощо, а разом із ними — до нас на стіл.

Крім того, якщо людина випиває із пластикових пляшок на день півтора-два літри води, за рік вона разом із нею отримує до 90 тисяч мікроскопічних пластикових частинок. Водночас ті, хто віддає перевагу воді з-під крана, можуть знизити це число до 40 тисяч — залежно від того, де саме мешкають.

Існує й інше важливе джерело мікропластику – косметика та засоби особистої гігієни. Річ у тім, що в більшості випадків виробники (включаючи найвідоміші світові бренди) навмисно додають у продукцію мікроскопічні пластикові кульки, щоб покращити її технічні характеристики. Весь цей мікропластик теж проникає в організм людини — після подорожі каналізацією до навколишнього середовища.

Які проблеми зі здоров'ям пов'язані з життям серед мікропластику та мікропластику всередині? Вчені активно досліджують зв'язок різних захворювань і цих невидимих неозброєним оком частинок, проте багато в цьому питанні, як і раніше, залишається незрозумілим. Ця ж група вчених проаналізувала великий обсяг отриманих даних. Вони встановили, що проходження мікропластику через шлунково-кишковий тракт змінює його мікробіом. Це, своєю чергою, викликає порушення метаболізму, яке призводить до ожиріння, діабету та хронічних захворювань печінки. Крім того, мікропластик здатний запускати ланцюжки хімічних реакцій, що викликають рак.