Феномен, але з неприємним нюансом: Продюсер розкрив, чому Вєрку Сердючку досі люблять в Росії попри війну

Український продюсер і медіаменеджер Денис Путінцев розповів, чому образ Вєрки Сердючки роками мав популярність у Росії та чому частина російської аудиторії досі сприймає українського артиста попри повномасштабну війну. За його словами, у РФ Сердючку сприймали не як представника окремої української культури, а через стереотипний образ "веселого хохла", передають Патріоти України.

Про це Путінцев розповів в інтерв'ю "Сили мистецтва" і зазначив, що популярність Сердючки в Росії була пов'язана з тим, що її сценічний образ відповідав нав'язаним уявленням про Україну."Сокира" (мова про фрагмент з пісні "Міцні, засмальцьовані руки" гурту Ot Vinta! – Ред.), вишиванка, борщ, гопак, горілка, Сердючка... Особливо образ Сердючки. Чому він "зайшов" у Російській Федерації? Тому що це "хохол". "Хохол", переодягнений у жінку, який продукує все, з чим асоціюється в Росії", – пояснив продюсер.

За словами Путінцева, російська аудиторія сприймала цей образ як розвагу, не сприймаючи за ним глибшого культурного змісту. Він пояснив, що для багатьох росіян Сердючка була уособленням стереотипного уявлення про українців – веселих, яскравих і "хлібосольних"."Вони сприймали це як веселих "хохлів". Оцей образ – сало, горілка, гопак, борщ – вони все це так сприймали", – зазначив він.

Продюсер додав, що подібне ставлення було частиною ширшої проблеми сприйняття української культури в Росії. Протягом років там формувався міф про Україну як про "молодшу сестру", яка нібито не має власної самостійності."Вони отруєні ідеологічно тим, що Україна – це менша сестра. Вони щиро вважають, що ми від них пішли?" – сказав Путінцев.

Він навів порівняння, пояснюючи логіку такого сприйняття: "Уяви, що ти менша сестра, а твій старший брат – алкаш, наркоман, насильник, б'є маму, вбив тата, відсидів, прийшов, а ти пішла з квартири, тому що не хочеш із ним жити. Ну але ж це твій старший брат. Чому ти не хочеш із ним жити?"

Путінцев також зазначив, що подібні стереотипи стосувалися не лише Сердючки, а й української музики загалом. За його словами, російська культурна політика роками формувала уявлення, що російське є "вищим і якіснішим", а українське – другорядним.

"Для мене все українське було меншовартісною клоунадою, смішний "хохол". А російське все для мене... як це взагалі може бути?" – пригадав він власне сприйняття української музики у минулому.