"Хіба не правильно роблю?": Мати і дружина Сергія Сивоха розповіли, чому вирішили поховати артиста в окупованому Донецьку

У Києві попрощалися з шоуменом Сергієм Сивохом, який помер 17 жовтня в Німеччині. Поховають артиста в Донецьку - на центральному кладовищі міста, де спочивають його рідні. Про це розповіли дружина та мама Сергія Сивоха. OBOZ.UA поспілкувався з рідними артиста під час прощання, яке відбулося в Жовтневому палаці, передають Патріоти України.

"Я з 17 жовтня взагалі не сплю, майже нічого не їм, – розповідає мати актора. – Страшну звістку мені повідомили друзі сина з Німеччини".

За словами жінки, вона діставалася до невістки та онука в столиці з Донецька через пункт пропуску Колотилівка, а потім спеціальним евакуаційним поїздом із Сум: "А в Києві мене зустрів онук. Потім ми поїхали з Танею до Німеччини, там теж організували церемонію прощання, була служба, зібралися люди".

"Як буду їхати назад – ще невідомо, – продовжує мама Сивоха. – Знаю тільки, що учасники КВК – друзі сина – будуть передавати мене з рук у руки. Прах Сергія планую перевезти в Донецьк. На центральному кладовищі в Донецьку похований його батько, дідусь та дві бабусі. Як ви вважаєте, хіба я не правильно роблю, що хочу, щоб він спочивав біля рідних? (гірко плаче).

Я все зроблю, як потрібно, не думайте – його друзі все необхідне вже готують. Не можу, так важко… (плаче) Мені 78 років, і треба ж – єдиний син. Він мені телефонував кожного дня – вранці та ввечері, весь час казав, що любить. Дуже добра дитина"За словами дружини Сивоха, він хворів з 2017 року: "Багато було всього зі здоров’ям, уже з останнього – проблеми з легенями та кров’ю. Але ніхто не думав, що таке може статися".

За словами Тетяни, перебуваючи в Німеччині у волонтерських справах, Сергій різко відчув себе зле: "Викликали швидку – і в лікарні він згорів за тиждень".

"Він дуже вмів дружити, – продовжує дружина Сивоха. – От все, що ви бачите сьогодні, – це все зробили його друзі. Мене огородили від усіх проблем, сказали, що жінка не повинна цим займатися. Друзі в нього дуже справжні: і ті, що в Німеччині, допомагали, і ті, що тут, у Києві. Я ціную кожен їхній крок, кожну дію, що робилися для нього, для нас. Я не знаю, як словами виразити вдячність".

"Яким він був для мене? – додає Тетяна. – Люблячий чоловік, коханий. Ми разом з 1995 року. Як одружилися, так весь час разом. Кажуть, що коли чоловік кохає, то жінка поруч з ним розквітає, як квітка. Він мене кохав – я це знаю точно. І я його теж. Знаєте, з ним поряд було неймовірно комфортно і спокійно. А коли чоловік захищає дружину від усіх проблем – це щастя".